Пoтужні цитати українською мовою, які будуть рухати вас завжди вперед

Представляємо Вашій увазі мудрі поради а також цитати видатних людей. Вислови які можуть допомогти вам змінити своє життя на краще.

1. Люди думають, що будуть щасливі, якщо переїдуть в інше місце, а потім виявляється: куди б ви не поїхали, ви берете з собою себе.

2. Щастя – як поцілунок: щоб насолодитися ним, його потрібно з кимось розділити.

3. Цінуйте людей, які приходять в ті моменти, коли погано не їм, а вам.

4. Не закривай рота тим, хто відкриває тобі очі.

5. Немає ніякого сенсу намагатися допомогти людям, які не допомагають собі самі. Людину неможливо змусити підніматися по сходах, якщо вона сама не бажає підніматися.

7. Помиляється кожен. Визнає помилку – гідний. Попросить вибачення – мужній. Відновлює стосунки – сильний.

10. Наберися сміливості, якщо хочеш щось змінити. Наберися терпіння, якщо щось змінити неможливо. І будь мудрим, щоб знати, коли потрібна сміливість, а коли терпіння.

12. Ніколи не шкодуй про те, що зробив, якщо в цей момент ти був справді щасливий.

13. Вибачення не означає, що ти не правий, а інша людина права. Це всього лише означає, що цінність ваших стосунків важливіша, ніж власне его.

16. Люди діляться на дві половини. Одні, увійшовши в кімнату, вигукують: “О, кого я бачу!”; інші: “А ось і я!”

17. Найскладніше в житті – зрозуміти який міст слід перейти, а який – спалити.

20. Вчіться радіти без алкоголю, мріяти без наpкотиків, спілкуватися без інтернету.

21. Щоб дізнатися, де живе твоє серце, зверни увагу, де блукає твій розум в хвилини мрій.

22. Неможливо жити без сварок, точно так само, як їхати через все місто тільки на зелене світло.

24. Потрібно вміти відмовляти людям. У них є властивість нахабніти.

25. Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе, це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути, це той, хто ви є зараз.

26. Ніколи не повертайся в ті місця, де тобі було погано. Ніколи не проси у тих, хто відмовив одного разу. І більше не підпускай тих, хто колись зробив тобі боляче.

27. У характері людини є три золотих якості: терпіння, почуття міри і вміння мовчати. Іноді в житті вони допомагають більше, ніж розум, талант і краса.

28. Ніколи не живи з людиною заради грошей, дітей та жалю. Гроші набриднуть, діти виростуть, а жалість перетвориться в презирство.

29. Найкраща помста людині – це довести, що ти можеш обійтися без неї.

30. Хороші люди принесуть вам щастя, погані люди нагородять вас досвідом, найгірші – дадуть вам урок, а найкращі – подарують спогади.

32. Все можна пережити в цьому житті, поки є для чого жити, кого любити, про кого піклуватися і кому вірити.

34. Потяг душ перетворюється в дружбу, потяг розуму перетворюється на повагу, потяг тіл перетворюється на пристрасть. І тільки все разом може перетворитися в любов.

37. Якщо переможений посміхається, переможець втрачає смак перемоги.

39. Якщо хочеш пізнати людину, не слухай, що про неї говорять інші, краще послухай, що вона говорить про інших.

40. Коли Бог закриває одні двері, він відкриває інші; але ми часто не помічаємо їх, втупившись поглядом у зачинені двері.

41. Не відкладай свої плани, якщо на вулиці дощ, сильний вітер. Не відмовляйся від мрії, якщо в тебе не вірять люди. Немає недосяжних цілей – є високий коефіцієнт ліні, недолік кмітливості і запас відмовок.

42. Сeкc – всього лише один із способів виразити свої почуття. Любов без сeкcу залишає тіло холодним, а сeкc без любові душу порожньою.

43. В самоті – слідкуйте за своїми думками, у колі сім’ї – за проявом характеру, серед знайомих – за своїм язиком.

44. Іноді корисно імітувати крах корабля, щоб з нього втекли щури.

45. Якщо вас не люблять – не випрошуйте любов. Якщо вам не вірять – не виправдовуйтеся. Якщо вас не цінують – не доводьте.

46. Ніколи не виправдовуйтеся. Ні перед тим, хто вас любить, ні – тим більше – перед тим, хто не любить. Той, хто не любить, все одно вам ніколи не повірить, а хто любить – він і сам придумає для вас виправдання.

50. Ніколи не повертайся в минуле. Воно вбиває твоє справжнє. Спогади безглузді, вони лише забирають твій дорогоцінний час. Минулого не повернути, а майбутнє може не розпочатися.

51. По справжньому найближча людина – це та, яка знає твоє минуле, вірить в твоє майбутнє, а зараз приймає тебе таким, який ти є.

53. Слово коханої людини лікує краще, ніж всі лікарі світу. І вбиває швидше всіх катів…

54. Один з найбільш корисних життєвих навичок – це вміння швидко забувати все погане: не зациклюватися на неприємностях, не жити образами, не впиватися роздратуванням, не тримати злість. Не варто тягти різний непотріб у свою душу.

56. Ми прагнемо до життя без труднощів, але дуби виростають міцними при сильних вітрах, і алмази утворюються під високим тиском.

57. Після того, як ви навчились економити, навчіться заробляти.

58. Черепаха рухається вперед, якщо висовує голову назовні.

Джерело.

“Велесова ніч” – прадавній український Гелловін

"Велесова ніч" - прадавній український Гелловін. Фото: Woman - Delfi

Гелловін – одне з найдавніших свят. Донедавна містична та потойбічна традиція була популярною лише у західних країнах. З кінця минулого століття цей трохи моторошний, але, безсумнівно, веселий звичай поширився майже по всьому світу.

Містичний настрій та переодягання у нечисть підхопили і в Україні. Але далеко не всі знають, що свято Гелловіна відзначали наші предки слов’яни-язичники, і називали його “Велесовою ніччю”.

Свято Гелловіна свого часу відзначали слов’яни-язичники, і називали його “Велесовою ніччю”.

Традиції українського “Гелловіну”

У давніх слов’ян-язичників ніч з 31 жовтня на 1 листопада називалася “Велесовою ніччю”. Вона вважалася ніччю великої сили, коли тоншає кордон між світами, коли духи предків і тих, що мають народитись у майбутньому стають одним цілим, єднаючись з обома світами, зі стихіями та їхньою міццю.

Перш за все, це було сімейне свято. У “Велесову ніч” духи предків повертались до своїх нащадків, щоб благословити рід та дати пораду у вирішенні тої чи іншої проблеми.

Перед святкуванням господині ретельно прибирали у хаті, вичищали всі куточки і застеляли чисту скатертину та свіжу постіль. Перед вечерею родина обов’язково ходила до лазні. Після водних процедур там залишали відро чистої води та новий віник для душ предків. Слов’яни вважали, що “гостям-душам”, які раптово завітали до них, неодмінно захочеться помитися і попаритися в лазні.

Також сім’я накривала святковий стіл і господар будинку перед трапезою промовляв священні слова (“Діди приходьте, з нами пийте та їжте”). Після цього вся родина сідала за вечерю.

Аби душі мали змогу зайти до будинку, сісти за стіл та “пригоститись” їм обов’язково залишали відкритими всі двері. А на підвіконня ставили свічку, яка вказувала шлях до хати.

Це був час для очищення, осмислення, розуміння і, можливо, переходу на новий щабель.

Коли ж наставала темрява, у центрі селища розводили вогнище. Усі селяни сходились для того аби пострибати через багаття та походити босими ногами по розпеченому вугіллю. Це було обрядом очищення і звільненням від злих сил. Саме тому святкування “Велесової ночі” для слов’ян мало особливе значення.

Це був час для очищення, осмислення, розуміння і, можливо, переходу на новий щабель.

Ворожіння у ніч всіх святих!

Одним з найпоширеніших були ворожіння на вогні. У селах розпалювали багаття, навколо яких відбувались народні гуляння. Молоді дівчата кидали у вогонь два каштани, і якщо вони згорали одночасно, це символізувало довге життя в злагоді та взаєморозумінні зі своїм коханим. Якщо ж каштани розкочувалися в різні боки, це означало швидке розставання.

Ворожіння у ніч всіх святих!

Слов’яни також вирізали з гарбузів так званий “Ліхтар Джека”. Гарбуз зі свічками ставили біля хати, і ті ,хто хотів поворожити, писали на аркуші паперу своє питання, а потім підпалювали листок і дивилися на тінь від полум’я, намагаючись розгледіти відповідь.

Ворожили також і за попелом з печі. Вранці 1 листопада господиня діставала його з печі та викладала на блюдце. Так, роздивляючись попіл, вона могла дізнатись, що чекає її родину у майбутньому.

Ворожили і на сон грядущий. А саме – підпалювали свічку в гарбузі та проговорювали магічні слова “Нехай насниться те, що має здійснитись”. Саме так у сні люди отримували відповіді на свої питання.

Також у цю магічну ніч загадували найпотаємніші бажання. Для цього перед сном клали солодке яблуко під подушку та загадували бажання. А вранці яблуко з’їдали. Вважалось, що бажання обов’язково збудеться!

Медовий Спас: що це за свято, і які традиції з ним пов'язані

Середина останнього місяця літа для православних віруючих примітна тим, що в цей період починається Успенський піст. У перший день його початку за традицією багато християни відзначають свято Медовий Спас, присвячений пам'яті 7 мучеників Маккавеїв. Що ж особливого трапилося в цей день?

Згідно древнім рукописам, саме в цей день у 988 році прийняв хрещення Володимир Великий. У Медовий Спас служителі храмів згадують постраждали за віру мучеників Маккавеїв, їх учителя Єлеазар і мати Соломонию. У 166 році до н.е. їх привели до царя Сирії Антіох, звинувачуючи в тому, що вони проповідували християнство. Жорстокий правитель вирішив примусити їх з'їсти заборонену в Старому Завіті їжу, а коли отримав відмову, розлютився і зрадив братів разом з їхньою матір'ю і вчителем жорстоким мукам. Їм відсікали пальці на ногах і на руках, вирізали язики, палили живими на розпечених сковорідках, здирали з голови шкіру. Таким чином були замучені шість старших братів. Наймолодшого Антіох з ласкою переконував відректися від віри. Він обіцяв йому нагороди і нарешті попросив його мати дати останньому братові рада. Але Соломония звернулася до свого сина, переконуючи його залишатися вірним вірі і не боятися мучителя. Тоді цар віддав їх смерті, піддавши при цьому ще більшим мукам.

 Медовий Спас: традиції

Здавна в цей день було прийнято посипати кути в будинку насінням дикого маку для того, щоб ніяка нечисть не зуміла проникнути в житло. Сама назва свята - Медовий Спас - пояснюється тим, що починаючи з цього часу бджоли припиняють збирати нектар, і починається збір меду. Причому стільники, які зрізались першими, спеціально залишали для того, щоб понести в храм на освячення. Вважається, що лише після цього можна було вживати в їжу зібраний мед.

Коли наступав Медовий Спас, пасічники одягали святковий одяг і вибирали найбільший вулик, в якому було найбільше меду. Зібрані стільники складалися тільки в новий посуд, зроблену з дерева. Крім меду, в храм також брали букетик літніх квітів, в який вплітали кілька головок маку. Частина освячених рослин залишали в будинку або у біля входу, щоб захистити житло від нечистої сили. А макові головки розкидали навколо хліва з худобою, щоб відьми вночі не крали молока і не насилали хвороб. Більшу ж частину букетика клали за ікону. Вважається, що там він випромінює святу енергію і буде допомагати в разі хвороби. Мало хто знає, що Медовий Спас, дата якого припадає на 14 серпня, має ще одне ім'я - Спас на Воді. Це пояснюється тим, що в цей день було прийнято освячувати колодязі і ставки, а також влаштовувати біля ставків, річок і озер народні гуляння.

Медовий Спас: прикмети Здавна цей день для слов'ян символізував початок прощання з літом. Після нього погода стане більш прохолодною, дні коротшими, а ночі довшими. Після цього свята православні приступали до посіву озимих культур. Вважалося, що, якщо зробити це раніше - буде неврожай. Православні вірять: якщо у цей день скупатися, то будуть прощені незамолені гріхи.

Мати – це людина, яка завжди стоїть за спиною: прикриває, підтримує, розправляє нам крила.

 Може бути, тому ми інколи забуваємо про наших матерів – забуваємо зателефонувати, зайти в гості, сказати, як ми їх любимо, передає Ukr.Media.

І хоча для подяки підходить будь-який день, але сьогодні, 14 травня, як раз є привід: в Україні і ще в більш ніж 20 країнах світу святкується День матері.

Історія свята

У США в 1907 році якась Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам'ять про свою матір. Міс Джарвіс написала листи в державні установи, в сенат і деяким знаменитостям з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. У 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері офіційним святом, а з 1914 року він став національним.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 23 країни (в їх числі: Австралія, Італія, Сінгапур, Індія, Мексика, ОАЕ, Естонія та інші), а ще більше тридцяти країн відзначають свято в інші дні.

В Україні День матері відзначається з 2000 року.

Ліна Костенко

КОБЗАРЮ

Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.
Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.
Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

Про життя і творчість Тараса Шевченка написано вже безліч книг і публікацій.

Перевірте себе, наскільки добре ви знаєте Кобзаря?

Рекордна кількість пам’ятників

1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Це друге місце за кількістю пам’ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу. Щоправда, є версія, за якою другим за кількістю пам’ятників вважають Володимира Леніна. Але останнім часом, принаймні, в Україні їхня кількість значно зменшилася.

Більшість монументів Шевченку розташовані на території України — 1256, зате майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.

На фото: пам’ятник Шевченку у Вашингтоні

Мікромініатюрний "Кобзар"

На фото: мініатюрна книга, вгорі для порівняння – макове зерня. Збільшено в 700 разів

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Шевченко прикрашає придністровські гроші

У 1995 році на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки була введена банкнота у 50 тисяч рублів. На лицьовій стороні – портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на звороті – пам’ятник Тарасу Шевченку перед будівлею університету в Тирасполі.

У 2002 році ці гроші надрукували з новим дизайном. Так на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Купюра була зеленого кольору. Тому ”зеленими” придністровці називали не долари, а гроші з Шевченком. Остаточний сіро-зелений дизайн купюр з Кобзарем затвердили 2007 року.

Шевченко є на Меркурії

У 1973-1975 роках автоматична станція "Марінер-10" тричі пролітала поблизу Меркурія і вперше провела його фотографування з близької відстані. Було виявлено, що поверхню планети покривають кратери різних розмірів. За правилами Міжнародного астрономічного союзу їх назвали в честь художників, музикантів, письменників і поетів. Таким чином один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я нашого Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

180 населених пунктів

У 1964 році, коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. У Казахстані його ім’я носить Форт-Шевченка, з 1964 по 1991 роки місто Актау мало назву Шевченко. Також назву Шевченко носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я.

Крім того, на честь Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4 200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1939 році.

На фото: пік Шевченка

Твори Шевченка перекладені на мову есперанто

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них — японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.

Ще декілька цікавих фактів і версій з досліджень життя митця.

Шевченко був модником

Образ Шевченка часто малюють у вигляді такого собі вусатого чолов’яги у шапці і свиті. Дослідники біографії митця не погоджуються з таким однобоким трактуванням його постаті. Так, Шевченко був у душі демократ, і не любив надмірної пишності. Втім, під час життя у Петербурзі, коли він став модним портретистом і почав заробляти добрі гроші, Шевченко одягався досить модно. Зокрема, у своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 карбованців. (Для порівняння – працюючи в археологічній комісій Шевченко заробляв 150 карбованців на рік).

• Видатному українському поету і художнику в Україні та світі встановлено     1384
•  пам 'ятники.
• В Україні нараховується 1256 пам'ятників, найбільше - в Івано-Франківській області (199), Львівській (187), Тернопільській (165) та Черкаській (102).
• За кордоном встановлено 128 пам 'ятників, найбільше - у Росії (30), Казахстані (16), США (9), Канаді (9), Білорусі (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3).
• Перший пам'ятник Т. Шевченкові був встановлений у 1881 році до 20-річчя з дня смерті Кобзаря у м. Форт Шевченко (Казахстан), а в Україні перший пам'ятник був встановлений у Харкові в садибі Алчевських в 1881 році (бюст Шевченка).
• Найдавніший з існуючих донині пам'ятників стоїть Лисиничі у селі біля Львова. Його встановили ще у 1911 році.
• Найбільший у світі пам'ятник Шевченку, висотою 7 метрів, вагою 21 тонна, знаходиться у м. Ковель, що на Волині.
• Найважчим пам'ятником є монумент поета в Харкові. Його вага становить 30 тонн. На момент відкриття він був найвищою бронзовою композицією в усьому Радянському Союзі. Загальна висота монумента метрів -16, а висота статуї - 5,5 метрів.
• А найвище місце на Землі, де встановлений монумент поетові, на піку Шевченка в Кабардино-Балкарії - 4200 метрів над рівнем моря. Підкорили вершину і встановили пам'ятник альпіністи з Дніпропетровська ще у 1964 році.
• Мистецтвознавці називають оригінальним пам'ятник Кобзареві у Римі, де поет зображений в образі античного філософа. А за художніми цінностям відзначають монумент у Харкові.
• Майстер мікромініатюр Микола Сядристий помістив портрет поета на теренову кісточку розміром 3х3 мм.
• 

• м. Канев, Чернеча гора

  Після перепоховання праху Шевченка 22 травня 1861 року Чернечу гору біля Канева почали називати Тарасовою. У 1884 р. тут було збудовано перший народний музей Кобзаря, впорядковано його могилу і встановлено пам'ятник-хрест. У 1925 р. територію навколо могили Т.Г. Шевченка оголошено державним заповідником. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув 18 червня 1939 року після встановлення на могилі Кобзаря величного бронзового пам'ятника і спорудження літературно-меморіального музею
• 

• м. Будапешт, Угорщина

  Відкрито пам'ятник 11 липня 2007 року. У церемонії відкриття брали участь представники Державного самоврядування українців Угорщини та Європейського конгресу українців. Встановлено пам'ятник у сквері ГКЦ на правому березі Дунаю в Буді навпроти МЗС Угорщини. Пам'ятник вилито з бронзи, загальна висота — 3 м. Автор пам'ятника — Іван Микитюк.
• пам*ятники Шевченку Т.

  

13 січня – Щедрий Вечір та свято Маланки

13 січня в Україні святкують Щедрий вечір – вечір напередодні Старого Нового року. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії.

У ніч з 13 на 14 січня відзначається Старий Новий рік. Традиція відзначати Старий Новий рік пов’язана з розбіжністю двох календарів: юліанського календаря “старого стилю” і григоріанського – календаря “нового стилю”. Ця розбіжність у XX-XXI століттях становить 13 днів, тому Новий рік за старим стилем відзначається в ніч з 13 на 14 січня.

14 січня (1 січня за старим стилем) християнська церква вшановує пам’ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Капподакійської. У давнину цей день мав назву Василіва дня і мав вирішальне значення для всього року. Вечір напередодні (нині 13 січня) називався Василівим вечором.

Вечір напередодні 14 січня називають “щедрим”, оскільки прийнято готувати “щедру кутю” багатий стіл після різдвяного посту.

До столу в Святвечір сіда Україна,
Зібравши свій рід на честь Рождества,
Вітає колядками Божого Сина —
Малого Ісуса Христа!
Даруй нам, Ісусе, і щастя, і долю,
Дай сили творити добро!
Здолати недолю, відстояти волю,
Відкинувши кривду і зло!
Нехай від яскині по всій Україні
Нам сяє Різдвяна зоря!
І, правдою сильні, в єднанні родиннім

Небесного славмо Царя!

Як відзначають Святвечір в Україні?

Різдво – це не лише кутя, колядки, 12 страв на столі, Святвечір чи Вифлеємська зірка. Насамперед це безліч цікавих традицій. А вони – надзвичайно різні.

Адже навіть у нас, в Україні, на сході і на заході, в центральній та північній частинах святкують по-різному: хтось колядує ще звечора, інші зранку 7 січня, одні готують кутю з пшениці, інші з рису…

Усі ми різні – і традиції у нас теж різні, але ми українці. А тому повинні поважати і себе, і свій народ, повинні шанувати і примножувати давні традиції нашого народу незалежно від того, дотримуємося ми їх чи ні.

19 грудня - День святого Миколая

Дев'ятнадцятого грудня - день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. 

Народні традиції на Миколая

Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця. 

Народні прикмети: 

• Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
• У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
• Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
• Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
• Морозяний день - на уроду хліба й городини.
• З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
• Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
• "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"

10 фактів, які ви не знали про українські казки | Українська правда _Життя

Чому нашим Попелюшкам непотрібні принци та що спільного між майстром Йодою та Україною?

Наш провідник у світ казкових героїв – доцент кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олеся Наумовська.

Пані Олеся – фахівець із фольклору народів світу, вона має близько 60 наукових і навчально-методичних праць із фольклористики.

via 10 фактів, які ви не знали про українські казки | Українська правда _Життя

Самі собі принцеси

У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших. 

Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода – головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку талію.

Звідки походить слово канікули

Що спільного між словом «канікули» і словом «собака»?
У російську мову слово «канікули» імовірно в XVIII в. прийшло через польську мову з латинського, в якому спочатку виглядало як «canicula» — «собачка» (зменшувальне від «canis» — «собака»). У давнину вважалося, що «планета» Сіріус (яка по-грецьки називалася «Kuon» — «собака») наближається до Сонця ближче, через що настають спекотні дні. Останні через це називалися «dei caniculare» — «собачі дні». За іншою версією в Стародавньому Римі час літнього відпочинку доводилося на період з 22 липня по 23 серпня, а Сонце в ці дні перебуває в сузір’ї Малого Пса, звідси і назва: «малий пес» = «собачка».

Яблучний Спас: традиції та історія свята


19 серпня відзначається велике свято - Яблучний Спас, Другий Спас або як його ще називають Спас на горі, Середній Спас, Преображення або Преображення Господнє.

Вважається, що з настанням Яблучного Спаса закінчується літо і приходить пора осені. Після цього свята, дійсно, стає прохолодно.

Як і у випадку з Медовим Спасом, до настання якого не можна їсти мед, до Яблучного Спаса небажано їсти яблука. Зате в свято їх можна їсти скільки завгодно.

Традиційно на свято необхідно святити яблука, а після обов'язково слід віднести кілька штук на могили родичів. У цей день можна святити плоди і фрукти нового врожаю, мед, хлібні колосся. Такі колосся і насіння зберігають до наступної сівби. Також на Яблучний Спас роблять пісні страви, в яких основним інгредієнтом є яблука.


Раніше до свята відбувався "обряд засівання полів", який полягав у тому, що на прохання господарів священик окропляв зорану землю свяченою водою. Цей обряд означав початок засіву.

Прикмети на Яблучний Спас

Який другий Спас, такий і січень.

Який день на другий Спас, така і Покрова.

Сухий день віщує суху осінь, мокрий - мокру, а ясний - сувору зиму.

До другого Спаса не їдять ніяких плодів, крім огірків.

Історія свята

У свята є інша назва - Спас на горі.

Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою - Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. І саме звідси з'явилося ще одне свято - Преображення Господнє. Воно завжди нагадує віруючим про духовне очищення і вдосконалення

Цікаві факти про Пасху

У Болгарії сотні виготовлених перед паскою великих і маленьких глиняних горщиків оздоблених добрими побажаннями скидаються з верхніх поверхів в ознаменування пасхальної перемоги над злом. Будь-який перехожий може взяти черепок від розбитого горщика на щастя. У Росії та Сербії крашанками « христосуються » - розбиваючи по черговості різні кінці , так само люди христосуються тричі в щоки . Діти влаштовують « покатушки » - у кого яйце далі покотиться . Великоднє фарбоване яйце в українській культурі означало нове життя , відродження . Великодні яйця катали по землі , щоб вона була родючою , його клали в праву руку померлим на Великдень людям , фарбовані яйця берегли протягом року , щоб використовувати як захист будинку від пожежі і посівів від паразитів. У деяких країнах Європи та Північної Америки існує звичай вранці Великодня ховати великодні яйця. Діти прокинувшись вранці , одразу ж починають обшукувати весь будинок у пошуках яєць. У результаті пошуків малюки виявляють « гніздо» пасхального кролика з безліччю різнобарвних яєць . Великодній заєць як символ родючості і багатства став символом Великодня в Німеччині з XVI століття і з тих пір розповсюдився по всьому світу. У вигляді зайчиків роблять іграшки та солодощі , а також сувеніри , складові деколи цілі сімейства або різні професії. Задовго перед Великоднем на головних площах європейських міст відкриваються Пасхальні ярмарки , де можна купити речі , зроблені своїми руками. Мости і фонтани прикрашаються зеленню і різнокольоровими яйцями , символізуючи Великодні струмки - Оновлення та Весну Радості . У багатьох двориках можна побачити кущі і дерева , прикрашені яйцями і різними персонажами , на зразок Різдвяної ялинки. На Україні є звичай відвідувати на Великдень могили родичів . У більшості європейських країн Страсний тиждень і тиждень після Великодня є шкільними та студентськими канікулами. Багато європейських країн , а також Австралія відзначають Великдень і Пасхальний понеділок , як державні свята. В Австралії , Великобританії , Німеччині , Канаді , Латвії , Португалії , Хорватії та більшості латиноамериканських країн державним вихідним також є Страсна п'ятниця . Всі Великодні тридення - державні свята в Іспанії. Ще задовго до появи Христа древні народи вважали яйце прообразом Всесвіту - з нього народився світ, що оточує людину . Ставлення до яйця як до символу народження відбилося у віруваннях і звичаях єгиптян , персів , греків , римлян. У слов'янських народів , які прийняли християнство , яйце асоціювалося з родючістю землі , з весняним відродженням природи. Звичай фарбувати яйця пов'язаний з ім'ям римського імператора Марка Аврелія . У день , коли народився Марк Аврелій , одна з курей , що належали його матері , нібито знесла яйце , позначене червоними крапками. Щасливу ознаку було витлумачено як народження майбутнього імператора . З 224 року у римлян стало звичаєм посилати як привітання один одному пофарбовані яйця . Християни перейняли цей звичай , вклавши в нього інший зміст : червоний колір має особливу силу , бо яйце у великодні свята забарвлене кров'ю Христа. Інша легенда фарбування яєць свідчить: після смерті Христа сім іудеїв зібралися на бенкет. Серед страв були смажена курка і зварені круто яйця. Під час бенкету один з присутніх , згадавши про страченого , сказав , що Ісус воскресне на третій день. На це господар будинку заперечив: « Якщо курка на столі оживе , а яйця стануть червоними , тоді він воскресне ». І в ту ж мить яйця змінили колір , а курка ожила. Третя легенда стверджує , що це Діва Марія , щоб розважити немовляти Ісуса , першою почала фарбувати яйця. Ще одна легенда пов'язує цей звичай з ім'ям французького короля Людовика Святого , натхненника хрестових походів. Звільнений з полону , він готувався повернутися на батьківщину. Перед його від'їздом був улаштований бенкет , на якому серед інших наїдків були яйця , розфарбовані в різні кольори. Офіційна християнська версія - У часи римського панування було прийнято , відвідуючи імператора , приносити йому дар . І коли бідна учениця Христа , свята Марія Магдалина прийшла в Рим до імператора Тиверія із проповіддю віри , то подарувала йому просте куряче яйце. Тіверій не повірив у розповідь Марії про Воскресіння Христа і вигукнув: «Як може хтось воскреснути з мертвих? Це так само неможливо, як якби це яйце раптом стало червоним » . Тут же на очах імператора відбулося диво - яйце стало червоним , засвідчуючи істинність християнської віри. І Тіверій вигукнув: «Воістину воскрес! »   Найбільшим пасхальним яйцем у світі є  те,яке знаходиться в місті Вегревілле, у провінції Альберта (Канада). Вага яйца - майже 2 тонни, а довжина - близько 8 метрів! Великдень надихав багатьох великих майстрів мистецтва. Справжнім шедевром стали "Великодні яйця" одного з найвідоміших ювелірів - Петера Карла Фаберже. У виробі «Конвалії» знаходиться механізм, при «запуску» котрого з яйця з'являються і розкладаються віялом три маленьких портретаи— імператора Олександра і двох його дочок. Починаючи з 1883 року  імператор щорічно замовляв на Великдень для своєї дружини набір святкових дорогоцінних яєць.