ПОЛИВАНИЙ ПОНЕДІЛОК – НЕ ПРОСТО ДЕНЬ БЕШКЕТНИКІВ 
 Після Великодня настає найулюбленіший день всієї української молоді – Поливаний понеділок. Вулицями бігають хлопці з пляшками, відрами та іншими підручними засобами, наповненими водою, і шукають "жертву". Біля місцин з фонтанами, озерами, річками та іншими водоймами розгораються справжні баталії, незважаючи на те, що в ці дні частенько буває досить холодно.

Споконвіку вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не тільки один-одного, а й себе теж. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням. Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних нездужань. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт. Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку несподівано обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони, срібні предмети чи півня. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи вроки), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити. Існувало також повір’я, що утопленики або самогубці могли затримувати дощ, тому в посушливі часи їх могили також обливали водою. На Поліссі колись вважали, якщо облити господиньку в цей день, її корова даватиме більше молока. В козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями. З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж за коханого хлопця. Зустрічалися звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння, чи не так :) ). Такий звичай, наприклад, був широко розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак вів дівчину до води і обливав. Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має тільки з нею. Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном "Прийшли мити". Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки. На Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочільний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. Щоправда дехто каже, що волочільний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями. У деяких регіонах існує звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а ті готують для них подарунки. На Поліссі все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх похресників і приносять їм гостинці. Взагалі у різних містах поливаний понеділок святкують по-різному. Переважна більшість молодиків бігають по вулиці, підстерігаючи перехожих. Але у Львові, наприклад, всі бажаючі можуть піти до Шевченківського гаю, де їх навчать народним танцям та українським гаївкам та веснянкам. Ужгородці можуть розтягнути поливаний понеділок на кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім дівчата – хлопців, а далі вже хто як захоче. А ще у деяких селах молодь вдосвіта ходить від домівки до домівки і перевіряє, хто ще досі спить. Ви, напевно, здогадалися, що відбувається далі :) З хлопцями тут суворіше, на них можуть кілька відер вилити, а дівчат шкодують – поприскають кількома краплями.  До речі, в інших народів звичай з обливаннями теж існує або, принаймні, існував. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. В нас, до речі, є схожий звичай: дехто на Поливаний понеділок обливає водою зовнішні кути будинку, щоб очистити дім від усього лихого.    Поливаний понеділок – не просто день бешкетників. Він має своє значення, свій символізм та свої традиції. На жаль, сучасний світ далеко втік від мудрості пращурів і такі речі помалу втрачають своє сакральне значення. Сьогодні це просто весела звичка, яка частенько переходить межі здорового глузду. Але якщо в цей день вам все ж таки не вдасться залишитись сухим, не зліться. Кажуть, сердитися не можна, адже це на здоров’я та на щастя :)

Більше тут: https://willbeua.com/news/polivanii-ponedilok-ne-prosto-den-beshketnikiv_361/
© Все буде Україна

Великдень: чому цей день особливий і як його відзначити. Традиції, повір'я, звичаї, знамення Великодня

Світле Христове Воскресіння - найбільше християнське свято. Як розшифрувати його основний посил та як святкувати

Великдень – це світле небо, усіяне, як говорили наші бабусі, небесними квітами, це кошики з духмяними пасочками і барвисті крашанки, це радісні обличчя і лунке вітання "Христос Воскрес!".

"Воістину воскрес!" - буде чутися звідусіль у відповідь, і незнайомі люди в цю мить стають добрими знайомими і хорошими друзями. Мить єднання, мить відкритих воріт до неба, мить, коли приходить найчіткіше усвідомлення того, що ти на цій землі - людина, подоба Божа, найвище на землі створіння, і що твоє життя - таки вічне, бо це щойно довів Христос, відкривши земній людині ворота до небес. 

Воскресіння Христове - головне церковне свято, найперше з 12 найважливіших свят, особлива врочистість. Цьогоріч воно відзначається 8 квітня і вважається раннім.

 Велика ніч очікування Дива

У народі її щиро вважають чарівною, чудодійною, особливою, і не важливо, наскільки хто посвячений у церковні традиції. Намагаються не спати, щоб не проспати благословення, не вимикають світло, щоб не пропустити Світлу вість. Це - поглиблене очікування великодньої радості. Особливо це відчутно, коли ніч починає набувати перших ознак світанку і навколо храму тісними рядами розміщуються віряни з кошиками, приготовленими до освячення. Це і паски, і писанки, крашанки, ковбаса, шинка, сало, масло, сіль.

У суботу ввечері читаються святі книги, Великодня Служба Божа триває всю ніч, а вже опівночі починається  Свято Христового Воскресіння. Тоді, подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обійдуть під урочисті звуки дзвонів храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом.

І під перший радісний ранковий тропар  "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!" почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята утреня. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священика "Христос Воскрес!" миряни вітатимуться "Воістину Воскрес!", і це вітання буде звучати 40 днів, аж до Вознесіння Христового.

Події Всеношної дуже символічні. Саме на Великдень у перші століття після Різдва Христового приймали Таїнство хрещення і миропомазання, упродовж Світлого тижня лишаючись у білому вбранні, яке символізувало даровану Господом чистоту. Тому, ідучи до церкви, вбираються у світлий одяг, новий, вважаючи, що "Хоч і лихацька сорочка, але на Великдень вона завжди біленька".

Коли сорочка спадає з плечей

Колись бабуся розповідала нам, малим, що на Всеношній правиться так, що аж "сорочка з плечей спадає", маючи на увазі особливу врочистість і піднесення. За відчуттями це так і є - Великодня ніч особлива, настрій від неї передати неможливо. Тому кожен мирянин у суботу, заздалегідь зібравши великодній кошик, іде до Божого храму. Дехто - на світанку, це також не нівелюватиме велич свята, головне - іти усвідомлено, розуміючи суть свята, своєї ролі в ньому, таїнства харчів, які освячуються. Так церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скоромне", себто їсти непісні страви. Щедрий великодній стіл - символ небесної радості та символ вечері Господньої.

Основний посил Великодньої радості читається у Пасхальній проповіді святителя Іоана Золотоустого, яка цієї ночі звучить у кожному храмі: "Воскрес Христос, і пекло знищено… Воскрес Христос, і життя торжествує. Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі". Відтепер для людей відчинені двері Царства небесного, і це - найбільший тріумф людини.

За святковим столом родина збирається, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших. Кожна родина має свої звичаї, які йдуть від діда-прадіда, у кожної родини свої святкові історії. Світлий день Великодня зміцнює їхні корені, занотовує історії для нащадків, об'єднує родину, а відтак - країну. А звичаї - вони в кожного різні, у кожного мають право на життя. "По вірі вашій та й буде вам!" - говориться у церковних літописах.

У що ми віримо святкового ранку

• Почати святковий сніданок цього ранку з освяченого яйця - символу нового життя у Христі.
• Милосердно поділитися з ближніми та тими, хто потребує, частиною освяченого з великоднього кошика, таким чином поділившись не просто їжею, а радістю Воскресіння Христового, надією на життя вічне.
• Дівчата вмиваються водою, у яку кладуть освячені крашанки, щоб бути ще вродливішими, "як та крашанка".
• Господарі дають окраєчок освяченого хліба худобі - на приплід і на здоров"я худоби.
• У гості цього дня не ходять, щоб весь рік родина була разом.
• Жінки снідають стоячи - щоб бути здоровою і моторною.
• Діти влаштовують "змагання крашанок": б'ються ними, стискаючи  у руці - у кого крашанка цілою залишиться, у того "голова мудріша".
• Дівчата дарують крашанку парубку, який сподобався. Можна придумати, як це зробити, або ж просто пригостити. У цьому є певна магія: кажуть, так можна причарувати хлопця, який сподобався.
•  Після сніданку йдуть на цвинтар, щоб сповістити й померлих, що Христос воскрес.
• А під вечір розпочиналися дитячі й молодіжні хороводи з веснянками та гаївками; обмінювалися писанками і крашанками, у яких домінує червоний колір - нагадування про кров Ісуса Христа.

Історія Світлого Воскресіння

У традиціях Великодня переплелися як християнські, так ще й язичницькі звичаї. Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні здавна, адже відомо, що  яйце символізує зародження нового життя. У християнстві яйце - символ Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.  

Паска - круглий хліб, випечений на славу Сонця у язичників, у християн - символ хліба духовного, символ Тіла Христового. "Він Сам Своїм Тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності" - пишуть святі книги. 

Ісус Христос метафорично називає Себе хлібом Божим: "Я хліб життя!»; «Я – хліб, що зійшов з неба»; «Цей же – хліб, що сходить із неба»; «Я – хліб живий, що зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє Тіло, [яке Я віддам] для життя світу!»; «Це є хліб, що зійшов із неба» (Івана 6:33, 35, 41, 50, 51, 58).

 

В Україні святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Ці обидва свята збігалися у часі (у язичників - весна, рівнодення) і мали однакове значення - перемогу життя над смертю. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, деякі звичаї церква адаптувала під християнські, приміром гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. 

Син Божий, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці, й Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом - янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці  прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сповістив їм про Воскресіння Господнє.

Напевне, ще з язичництва прийшов до нас звичай поливаних понеділка і вівторка. У понеділок хлопці обливають водою дівчат, накликаючи жаданий дощ на ниви, або ж беруть відкуп тими ж крашанками та писанками. У вівторок дівчата “зводять порахунки” з хлопцями. І також отримують жартівливий відкуп.

 

Великодні прикмети, повір’я

• Якщо на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня - льон.
• Якщо на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
• Якщо на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
• На Великдень перший раз закує зозуля.
• Де вовк на Великдень зачує дзвони, то там буде цілий рік крутитися.

Усе-таки яйце за курку старше! Великодні примовки:

• Їж Ковбаску, поки Паска.
• А яйце від курки старше, бо воно свячене.
• На Великдень обійдемося і без гречаної паски.
• Такий вдатний ґазда, що й кури крашанками несуться.
• Рохкай, пацю, рохкай, іще не Великдень.
• На Великдень: кожна дівка – маківочка, кожен хлопець – голубочок.
• Не щодня Великдень.

Господи, яка краса навколо!

Напевне, кожному великоднього ранку хочеться сказати це разом з "Христос воскрес!".  Світанки Великодня описані в безлічі книжок, зображені на безлічі картин, бо вони справді неймовірні. Сонце - не важливо, чи небо безхмарне, чи захмарене - настільки грайливе, робить такі квітучі витинанки, що хоч-не-хоч, а віритися в те, що небо для тебе точно відкрите. Дай Боже, дочекатися наступного Великодня! 

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

З 26 по 30 березня у школі пройшов Тиждень здоров"я.30 березня відбувся конкурс "Молодь за здоровий спосіб життя". Учні малювали плакати, підготували відеоролики на відповідну тематику та змагалися у конкурсі ікебан з лікарських рослин, овочів та фруктів.
      

9 класс зожники

10 заповідей Януша Корчака для батьків 
 Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі заради дітей. У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще. Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто. А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав: 
 – Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.  
– А діти?
  – Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон. 
 – Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
 Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів – це було саме так. Януш Корчак – педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями – дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися. Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною. 
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою. 
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки. 
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш. 
4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше. 
5. Не принижуй! 
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
 7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе. 
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це – та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це – розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.
 9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй. 
10. Люби свою дитину будь-якою: неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч. 

11 причин, почему Ваш ребенок  ведет себя  так ужасно

Народні прикмети на Благовіщення. 
Що можна і що не можна робити в цей день 

Воно відзначатиметься 7 квітня. Кожній людині варто бути дуже обачною у цей день. Прикмети Якщо на небі не вдалося порахувати жодної ластівки, значить, весна буде холодна і ще не скоро почне теплішати Якщо в Благовіщенську ніч на небі не буде жодної зірки, а Місяць «сховається» за шаром хмар, значить, кури будуть нести мало яєць Під ранок був мороз – чекай врожайний рік. Він виявиться вкрай сприятливим для вирощування огірків і груздів Гроза в день та вечір цього дня свідчить, що в цьому році буде дуже багато горіхів А ось якщо падатиме невеликий дощ, то до осені чекай дуже багатий врожай грибів, а також це говорить, що пшениця дуже добре вродить А ось негода вранці, сильний вітер, а місцями навіть туман віщували вкрай урожайне літо Одна із самих старовинних прикмет свідчить, що в цей день не можна нічого робити, адже навіть птахи не будуть вити свого гнізда сьогодні. Наші бабусі дуже часто кажуть, що будь-яка фізична робота у свято Благовіщення – це гріх, який складно спокутувати. При цьому наводять свою розповідь: колись зозуля послухалася такої прикмети і звила своє гніздо. Тоді ж Господь покарав її, більше вона не змогла вити гнізда. А тому донині підкладає свої яйця в чужі гнізда. Існує ще одна прикмета: треба було розтопити піч як можна сильніше. Потім кинути до неї кілька дрібок солі, коли і рік буде вдалим, і справи підуть на лад. А ось вже ближче до ночі багато жителів не вирішувалися запалювати світло в своєму домі, щоб не турбувати духів. Що можна робити в цей день: Збиратися у родинному колі, розмовляти і ділитися новинами Запрошувати в гості самих близьких людей, але не допускати галасливих торжеств Випікати великодні паски Їсти рибні страви Допомагати оточуючим при потребі, намагатися робити якомога більше добрих справ Просити прощення у тих, кого скривдили Що не можна робити в цей день: Займатися будь-якою фізичною роботою (прибирати, мити підлогу, щось майструвати або лагодити) Випивати алкогольні напої, крім освяченого вина в церкві і то лише в тому випадку, якщо людина дотримувалася посту весь час Вкрай заборонений інтимний зв'язок з чоловіком Веселитися і проводити гучні заходи, зустрічатися з друзями або колегами Багато хто не рекомендують у цей день митися, бажано зробити це на наступний день – в день Пасхи Для тих, хто любить порибалити також забороняється це робити. В цей день не можна вбивати тварин, тому і полювання суворо заборонене День Благовіщення вважається одним із самих сильних енергетичних днів у році. Тому багато хто воліє проводити його з близькими, просити вибачення, відмолювати гріхи у храмі і просити про допомогу святу Марію. Випадаючи в цьому році на Страсну Суботу, він набуває ще більшої сили, коли небеса відкриті для молитов і звернень людей.

Більше тут: https://1540.com.ua/news/narodni-prikmeti-na-blagovishchennia-shcho-mozhna-i-shcho-ne-mozhna-robiti-v-tsei-den_5131/
© Від Тарнополя до Тернополя

Як будуть проведені шкільні іспити у 2018 році

Міністерством освіти і науки затверджені орієнтовні вимоги до змісту атестаційних завдань для проведення державної підсумкової атестації у закладах загальної середньої освіти в 2017/18 навчальному році.

Документом визначено зміст і особливості проведення шкільних іспитів у цьому навчальному році.

У Міносвіти зазначають, що у 2018 році строки проведення ДПА у початковій та основній школі визначатимуться шкільними педагогічними радами, а учні 11-х класів складуть випускні іспити у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Передбачається, що підсумкова атестація здобувачів початкової освіти здійснюватиметься з метою внутрішнього моніторингу якості освіти у формі підсумкових контрольних робіт з двох предметів: української мови і математики.

Підсумкові контрольні роботи укладатимуть учителі початкових класів за єдиними завданнями для усіх класів паралелі відповідно до орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань. Атестаційні матеріали, що містять підсумкові контрольні роботи з української мови і математики у двох варіантах, має погодити педагогічна рада.

Контрольні роботи будуть проведені на другому чи третьому уроці, окрім понеділка і п'ятниці, а також днів перед і післясвяткових.

Державна підсумкова атестація здобувачів базової середньої освіти здійснюватиметься у письмовій формі з трьох предметів: українська мова, математика та предмета за вибором педагогічної ради.

Завдання для проведення іспитів укладатимуть вчителі школи. Рекомендації Міністерства освіти містять орієнтовні вимоги до змісту атестаційних робіт для учнів 9 класу, яких мають дотримуватись учителі при укладанні завдань контрольних робіт.

Результати іспитів не враховуватимуться при виставленні річних оцінок з предметів, з яких проводилось ДПА.

Державна підсумкова атестація здобувачів повної загальної середньої освіти буде проведена у формі ЗНО з трьох предметів: української мови, математики або історії України (період ХХ - початок ХХІ століття) та предмета за вибором учня.

Основна сесія тестування розпочнеться 22 травня та триватиме до 13 червня. Ті випускники, які через об'єктивні причини не зможуть взяти участь в основній сесії, зможуть скласти іспити під час додаткової сесії тестування.

БІЛЬШЕ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ДПА-2018

Для отримання оперативної інформації про завершення навчального року та перебіг ЗНО приєднуйтесь до сторінок Абітурієнт та Освіта.ua у Facebook.

Історія Вербної неділі

Наприкінці Великого посту християни всього світу відзначають велике свято. За традицією та історії ця дата знаменує Вхід Господній у Єрусалим. Початок своє це свято бере в 1 тисячолітті. Ісус Христос прийняв рішення зустріти свято світлого Великодня в місті Єрусалимі. За ним пішли його послідовники і простий народ, а мешканці Єрусалиму, почувши, що Ісус іде до них у місто, зустріли його пальмовими гілками. Так як бачили в Ісусі свого рятівника. Це свято в християнській релігії вважається найтрагічнішим, так як священиками саме в цей час було прийнято рішення вбити Ісуса. А народ захоплено зустрічавший його, незабаром зажадав розіп’яти Ісуса. Тобто поміняв свою віру на протилежну буквально в лічені дні.

Найсуворішій тиждень великого посту – вербний

Тому в честь такої скорботи Вербної неділі слід дотримуватися найсуворішого тижня Великого посту – так званого Вербного тижня.

Але крім християнських традицій зі святом Вербної неділі пов’язано багато відомих народних прикмет і традицій.

Традиції, обряди народів світу у Вербний тиждень

Це свято відзначається в багатьох державах Європи. В Україні, перш за все, з ним пов’язані прикмети про погоду та майбутній урожай. За старими повір’ями, щоб молода пара жила в щасті й достатку, теща в понеділок на Вербному тижні приносила в будинок молодого зятя подарунки.

У Болгарії і Росії відзначали Лазареву суботу. У цей день прийнято ламати гілки верби і з піснями обходити будинки. Опівночі молодь просилася в хату і починала злегка бити господарів гілками, примовляючи: “Б’ємо, щоб були здоровими”.

Традиційно в Білорусі пекли на це свято хлібці, в один з них закладали монету. Кому діставався цей хлібець, тому чекати удачі та достатку цілий рік. Якщо ж дівчина візьме цей хлібець, то їй належить вдало вийти заміж.

У сербів, чехів, болгар і словаків теж існує багато обрядів і традицій, пов’язаних з цим святом.

Що значив Вербний тиждень у слов’ян?

А ще у слов’ян це свято, крім християнської спрямованості, символізує відродження природи. Адже в цей час вже розпускається верба, радуючи око своїми пухнастими сережками.

З глибини століть до нас дійшла красива слов’янська легенда. Про те, що колись верба була жінкою. У неї було багато дітей, і вона стала сперечатися з самою Матір’ю-Землею про те, що вона плодовитее неї. А Мати-Земля у відповідь розсердилася і перетворила жінку в вербу. Тому в деяких областях до цих пір вважається корисним безплідним жінкам в дні свята з’їсти освячені вербні бруньки.

Народні звичаї і традиції на вербну неділю

До цих пір освячені гілочки верби народ наділяє очисними властивостями від псування і зглазу для домашньої худоби, від хижаків і злого ока недобрих сусідів. Тому в наш час в деяких місцях України, Білорусі, Росії ще збереглися звичаї, традиції та обряди, що здійснюються саме на вербну неділю.

У народі вважають, що вода з вербою допомагає позбутися багатьох хвороб. Тому купали немовлят у воді з вербними бруньками. Так само існує повір’я, що якщо прибити на ріг будинку освячений кілочок верби, то природна боязкість членів сім’ї піде.

Що роблять з вербними гілочками після освячення?

Вербні бруньки, сережки і гілочки, освітлені в церкві, слов’яни застосовували по-різному:

В Україні діти з’їдали вербні бруньки, щоб горло не боліло.

У Росії пекли печиво, драбинки з вербними кісточками і згодовували його худобі.

При виході з церкви необхідно з’їсти 9 вербних бруньок, щоб не боліли зуби.

У Білорусі було прийнято за традицією на Вербний тиждень відносити вербні гілочки на кладовище на могили родичів.

Навіщо святять гілки верби в церкві?

Гілочки верби святять і носять до церкви, бо освячені в церкві вважаються наділеними великою духовною силою. Тому хвора людина може використовувати її для лікування. При цьому в народі раніше вважалося що треба гілочкою верби бити по тілу, примовляючи: “Святий Дух, через вербу входь – хворобу відводь. Верба прийде – хворобу віднесе”.

Забобони на Вербну неділю

Вирішити проблеми з безсонням, допомогти у вирішенні важливих справ, навіть любовні проблеми вирішуються за допомогою верби. Молоді дівчата з нетерпінням чекали Вербний тиждень. Адже в ці дні можна подумати з ранку про вподобаного хлопця, а до вечора він прийде в гості. Вербну неділю наділяли такою енергетикою, яка могла допомогти втілити в дійсність потаємні думки і бажання.

Ще один звичай. Якщо у Вербну неділю посадити кімнатну рослину, то вважалося, що вона приверне в дім достаток і багатство. При цьому необхідно дотриматись всіх тонкощів цього обряду. Рослину необхідно саджати з товстим листям. Найкраще підійдуть рослини “грошове” або “доларове” дерево. Але, якщо ваша рослина протягом місяця зів’яне, то належить вам прожити всю решту життя у бідності.

Родинний оберіг на Вербну неділю

За слов’янською традицією родинний оберіг робиться саме в це свято. Для нього вам необхідно взяти стільки гілочок верби, скільки членів у родині. На ранковій зорі треба зв’язати ці гілочки в пучок. Піти до церкви на службу і освятити їх.

Після повернення додому треба випити свяченої води і заплести косу з вербних гілочок, при цьому уявити, що всі члени вашої родини взялися за руки і утворили коло.

Після цього найстарший член родини перед іконою Божої Матері повинен прочитати ці слова: “Вербою святий Павло махав, від нас недругів відганяв. Як правда, що Вербну неділю шанують, так і правда, що злі люди не пристануть. Амінь”. Читати слова треба 3 рази. А вінок потрібно зберігати в іконах весь рік, до наступного свята Вербної неділі.

Що заборонено робити у Вербну неділю?

Як і в будь релігійний святковий день, у Вербну неділю заборонено працювати. Тому краще всього заздалегідь приготувати всі гарячі страви, при цьому пам’ятати, що ще триває Великий піст. Тому страви повинні бути помірними і пісними.

Ще одне повір’я, у Вербну неділю не можна розчісувати волосся. Але це вам вирішувати, ходити нечесаними та дотримуватися старовинної традиції.

Народні прикмети на Вербну неділю

•  Літо буде вітряним, якщо в цей день дме вітер
•  Ясна погода у Вербну неділю принесе хороший урожай фруктів і злаків
•  Виганяти худобу вербою у Вербну неділю до великих надоїв молока
•  Верба в будинку на вікні – захист від вогню, граду і грому.

Свячена верба в народній медицині

Освяченим у церкві гілочкам верби в народі і народній медицині приписується велика магічна сила. Вважається великим гріхом топтати свячені в церкві гілочки верби. Тому, після служби прийнято спалювати навіть маленькі листочки.

Крім цього, в народній медицині часто використовують вербу. Готуються відвари з свяченої верби з травами для лікування головного болю. Вважається, що верба допомагає при лікуванні лихоманки, ревматизму, допомагає збити температуру. Листя верби прикладають до ран, а горілчані настої застосовують при захворюваннях кишечника.

Верба має велике значення в народній медицині. Знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і дають хворим – в повній впевненості, що допоможе. Відваром свяченої верби мочать голову і цим лікують головний біль.

Звичайно важко сказати, чи варто нам повністю довіряти старовинним обрядам, прикметам і звичаям.. Тому рішення приймати буде кожен самостійно.