Під час карантину
До уваги шестикласників!
Число іменників
Іменники змінюються за числами, які вказують на кількість того, що називає іменник. Число — це непостійна граматична ознака іменника.
Іменники мають форми однини та множини (дуб — дуби, доля — долі, село — села) або тільки однини чи тільки множини.
Розрізняються однина та множина іменників за закінченнями в усіх відмінкових формах (кінь, коня, конем — коні, коней, кіньми).
Множина іменників утворюється від однини зміною закінчення, а іноді й наголосу: хлопець — хлопці, нога — ноги, але: відповідальне завдання — відповідальні завдання.
Тільки в однині вживаються іменники з абстрактним значенням, збірні та власні назви: мужність, соборність, повітря, Іван, Донецьк.
До іменників, що вживаються тільки в множині,належать географічні назви, назви парних предметів, речовин, матеріалу, проміжків часу, процесів, ігор: Гімалаї, Ясси, ножиці, вершки, дріжджі, пожитки, канікули, піжмурки, іменини.
Рід іменників
В українській мові граматична категорія роду - одна з основних морфологічних ознак, що відрізняє іменник від інших частин мови. Кожний іменник належить до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого або с е ред н ь о г о. Наприклад: батько, спорт, урожай, комерсант, орел, порядок- чоловічого роду: мати, пісня, вода, весечка, пшениця - жіночого роду; життя, озеро, паче, гілля, проміння, знання, сонце - середнього роду.
У іменників на позначення осіб категорія роду визначається граматично: а) словотворенням (киянин - киянка, студент - студентка); б) додаванням означального слова до означуваного (наш Шевченко, наша Шевченко);
лексично: різними словами (дядько - тітка, чоловік-жінка, батько - мати, брат - сестра);
синтаксично: узгодженням (юрист прийшов і юрист прийшла, Юрчук прочитав і Юрчук прочитаю).
Іменники, що означають назви неживих предметів, розрізняються за родами:
до чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають нульову флексію або закінчення -о; в родовому - закінчення -а(у), -я(ю); в орудному - закінчення -ом, -ем, -єм. Наприклад: університет, університету, університетом: край, краю, краем; океан, океану, океанам; вексечь, векселя, вексечем;
до жіночого роду - іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; в родовому - закінчення -н, -і, -ї: в орудному-закінчення -ою, -ею, -єю. Наприклад: житниця, житниці, житницею; лінія, лінії, лінією; фірма, фірми, фірмою; а також
іменники, шо в називному відмінку мають нульову флексію, в
родовому - закінчення -ї. в орудному--ю.
Наприклад: повість,повісті, повістю: ніч, ночі, ніччю;
до середнього роду-іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е. В непрямих відмінках - закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: лишко, молока, молоком: море, моря, морем; до іменників цієї категорії належать й іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я. а в непрямих відмінках - суфікси -ат-, -ят-, -єн-. Наприклад: їм я - імені.
Іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -я після подовженого приголосного основи чи після збігу двох або кількох приголосних у кінці основи, в орудному відмінку мають закінчення -ям.Наприклад:.життя,.жчіттям;уміння,умінням; читання, читанням
Окремо виділяють групу іменників "спільного" роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя воєвода, голова.
Рід цих іменників визначається синтаксично, за допомогою означальних слів. Наприклад: Голова комісії Іванова підписала протокол зборів. Голова районної держадміністрації Петров затвердив рішення.
Іменники "спільного" роду поділяються на дві групи:
іменники на -а, "я, що означають назви, які даються особам чоловічої та жіночої статі у зв'язку з їх діяльністю, поведінкою, характером тошо. Такі іменники мають емоційно-експресивний відтінок, зокрема, зневаги, осуду, співчуття та ін. Наприклад: ледацюга, бідолаха, сердега, нікчема, сіромаха, роботяга;
українські прізвища на -а типу: Лобода, Білобаба, Лопата та невідмінювані прізвища іншомовного походження: Вероніка Кастро і Джордж Кастро; Вікторія Руффо і Луїс Руффо
Відмінки іменників
Іменники, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. В українській мові є сім відмінків. Називний відмінок називається прямим, а решта — непрямими.
Для відмінюваних частин мови, у тому числі й іменників,називний відмінок є початковою формою.
Іменники в називному відмінку однини й множини виступають у реченні підметом і присудком, а в непрямих відмінках — другорядними членами речення. Наприклад: Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту (С. Пуиіик). Іменник земля в називному відмінку виконує роль підмета, а іменники ряст, сонце, цвіт ужиті в родовому відмінку і є додатками.
Іменники в кличному відмінку в реченні завжди виступають звертаннями. Наприклад: Вставай, Україно, вставай, виходь на дорогу свободи (Д. Павличко).
Відношення відмінкових форм іменника до інших слів у реченні визначає граматичне значення відмінкових форм.
Непрямі відмінки можуть уживатися з прийменником або без нього, місцевий відмінок — тільки з прийменником, а називний і кличний відмінки — завжди без прийменника.
Увага! Деякі відмінкові форми іменників бувають синонімічними: читати лист — читати листа, пасти ягнят — пасти ягнята.
| Називний | є | хто? що? |
| Родовий | нема | кого? чого? |
| Давальний | дам | кому? чому? |
| Знахідний | знайшов, бачу | кого? що? |
| Орудний | орудую, пишаюся | ким? чим? |
| Місцевий | знаходиться | на (в, при, по) кому? на (в, при, по) чому? |
| Кличний | -- | -- |
У нашій мові є група іменників, здебільшого іншомовні слова, що не змінюються ні за відмінками, ні за родами. З іншими словами вони вступають лише в смислові зв’язки. Не відмінюються:
1. іншомовні слова з кінцевим голосним: Фелліні, кіно, кашне;
2. жіночі прізвища на приголосний та -о: з Оленою Гайдай,Ользі Собко;
3. російські прізвища на -ово, -аго, -их (Дурново, Живаго,Черних);
4. абревіатури та складноскорочені слова: (до НАТО, у завкафедрою).
Увага! Чоловічі прізвища на приголосний та -о відмінюються: фільм Олександра Довженка; письменника Олеся Гончара.
