Лист Миколая до вчителя :)

Лист Миколая до вчителя :)

  .Увечері 18 грудня Святий Миколай востаннє переглянув листи, чи, 
бува, не забув комусь подарунки, і раптом зауважив, що не читав жодного
 від учителів. "Невже їм нічого не треба, цим українським учителям? Дивно... 
 сам напишу", - подумав Чудотворець і взявся за роботу... :)

Дорогі вчителі! 

Я знаю, що у вас гаряча пора (пора контрольних, семестрового оцінювання, педрад, нарад), але знайдіть час прочитати цього невеличкого листа. 

   Так от, ви нічого не просите, тому сам поміркую, що б подарувати напередодні свят.

Отже, набір ручок, олівців і зошитів (віддасте дітям, які часто речі забувають удома)... Може, якісь методичні новинки? Але ж вони зараз у вільному доступі в інтернеті. Флешки вже теж не варіант -  у хмарах усі... Може, нову сумочку чи чобітки? Але ж вам не вгодиш ... Парти чи інтерактивні дошки? Так про них директори шкіл просили... Може, підвищення зарплати? О, а  це вже вам міністр пообіцяла... :) .

 Дорогі вчителі! Насправді, ви не потребуєте речей, тому кожному з вас дарую найважливіше:

- здорові нерви (якщо потрібні заспокійливі, напишіть окремо :) );

- спокою й затишку (каву, чай... чи щось міцніше додайте самі :) );

- терпіння, сил та мужності пробачати - невивчені уроки, непрочитані твори, нерозв'язані задачі й забуті формули :) ;

- наснаги давати другий, третій шанс - перескласти тему, принести загублений зошит... :) );

- уважності - до дітей, до рідних і далеких, а особливо - до заповнення класних журналів :);

- пам'ятати, що інколи треба бути не справедливим, а добрим (подумайте про це під час семестрового оцінювання :) );

- і найважливіше: на канікулах намагайтеся стати людьми, принаймні спробуйте хоч трохи не бути вчителями :) 

  P.S.Приємного вечора, колеги! Нехай уранці під подушкою (чи на підвіконні, чи в чобітках) вас чекає якась приємність, а найдорожчі подарунки не сидять на підвіконні - вони обіймають вас :). 

Нехай Святий Миколай принесе в кожну родину здоров'я, щастя і добробут! 
Щоб МИР і СПОКІЙ панував в Україні! Щоб в сім"ї повернулися наші захисники живими і здоровими. Щоб всі негаразди залишились в минулому!

Як святкували наші прабабусі та прадіди День Святого Миколая: цікаво знати

Вже вже скоро вночі з 18 на 19 грудня маленкі і великі українці чекають на диво!

Історія дня Святого Миколая: факти, про які ви не знали

Уже на початку зими настає час задуматись над тим, що просити у Святого Миколая. Список має бути невеликим щоб помістився в конверт, адже його резиденція приймає тільки паперові листи. Ти старанно вимальовуватимеш на аркуші кожне слово, намагаючись писати чітко і без помилок, щоб дідусь бува не подумав, що ти погано вчився.

Лист, як і годиться, ти залишиш на вікні, хоч і не знатимеш як просто звідти він може потрапити за адресою. А зранку мама скаже, що бачила вночі біля твого вікна двох янголів-прислужників Миколая…

І от у цей грудневий вечір, коли доріжки між будинками вже застелені білим снігом, ти сидітимеш біля вікна дуже довго і чекатимеш свого гостя. Та він чому завжди затримується. Ти приглядатимешся до доріжок, чи немає бува слідів…

І може навіть ляжеш спати, розуміючи, що дітей дуже багато і Миколай квапиться, та може не встигнути до вашої хати. Ну, а під ранок обов’язково трапиться диво! Ти прокинешся від того, що щось заважає спати. Ти просунеш руку під неї – і знайдеш пакунок. Неможливо описати радості від того, що Миколай таки не забув про тебе. Ти довго розпаковуватимеш подарунки, хвалитимешся кожним перед рідними. Солодкий аромат мандаринок заповнить усю кімнату. А за вікном на білих доріжках сніг знов замете сліди нічного гостя – справжнього Святого Миколая, якого ти, на жаль, ніколи так і не побачиш…

Миколай в українській релігійній та народній традиції

Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.

Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. У нас цього святого називають«скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.

Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.

Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь.

Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.

В давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.

Як Святий Миколай ходив по українських землях

Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди “Чудо з утопленим хлопцем” й одноактова п’єса “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток — сиріт та дітей з багатодітних сімей. Через рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах. У Національному природному парку “Гуцульщина”, навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.

Давня українська легенда про Мокрого Миколая 

Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молились діти, як до образа свого заступника.

На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай. Чому ж «Миколай Мокрий?»Легенда оповідає «Чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року. «Чудо…» розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.

Як виглядав Чудотворець

Народився Мир Лікійський десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві Миколай вирішив присвятити життя богослужінню. І в юні роки стає священиком. Батьки Миколая були дуже заможними і після смерті залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття, під час гонінь християн він був ув`язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.

Сьогодні ми можемо уявити, як насправді виглядав Святий Миколай. Про це розповідають вчені: розкривши могилу Миколая Лікійського, вони здійснили досліди. В результаті аналізу створено приблизну модель обличчя, а також досліджено інші зовнішні риси померлого. Отже Миколай був невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м`ясної їжі. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.

Професор Луїджі Мартіно, який проводив досліди над тілом святого, розповідає: «Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі». Ці зміни викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько двадцяти років).

Ікона з Базиліки св. Миколая в м Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Джерело:  www.ukraine-is.com

Усі слова з наголосами, які треба вивчити для ЗНО (2020 року)

Які саме слова з наголосами треба вивчити для ЗНО? Це питання завжди мучило старшокласників, адже відповіді на нього досі не було… В українській мові є більш ніж 250 тисяч слів, і знати правильні наголоси всіх-всіх не під силу нікому.

Джерело

7 rрудня  День святої Катерuни: жінки, які помоляться до святої отримають злаrоду в родині, а дівчата – щасливий шлюб

В Україні 7 грудня відзначають день святої великомyчениці Катерини, який вважають символом жіночої ніжності та дівочої цнoтливості. Традиційно напередодні і в цей день дівчата ворожили на судженого і збиралися разом на вечорниці. Багато воpожінь відтоді трансформувалося, але бажання дізнатися про свою долю залишилося незмінним.

Життя великомyчениці Катерини.

Свята Катерина жила в Олександрії в багатій родині, і на її руку претендували найкращі наречені міста. У 304 р. Катерина прийняла християнство і стала проповідувати віру в Ісуса Христа.

Коли до Олександрії прибув імператор Максиміан на проведення язичницького свята, жеpці стали приносити в жepтву не тільки тварин, але й людей, які сповідували християнство. Свята Катерина, не витримавши жaхливoго видовища, підійшла до імператора і стала пояснювати йому язичницькі омани. Дівчина сподобалася імператору, і щоб навернути її в язичництво, Максиміан закликав 50 мудреців імперії, але після спілкування з Катериною вони увірували в Христа, і їх було cпaлено.

Для вас усі можливі фільми та мультики, зняті за мотивами творів з програми ЗНО-2019. Можливо, варто глянути "Тіні забутих предків" чи "Мартина Борулю" замість чергового серіалу?
   

Мультики та фільми за програмою ЗНО з української літератури

 У кожного педагога  є нагода перевірити знання школярів у мовній царині, зареєструвавши їх для участі в безкоштовному всеукраїнському онлайн-конкурсі «CЛОВО ДО СЛОВА», організованого до Дня української писемності та мови.

Це конкурс для всіх, хто хоче покращити рівень володіння українською мовою. Учні 1–11 класів зможуть вдосконалити навички усного та писемного мовлення, навчаться вдало добирати фразеологізми та сталі вирази, розширять свої уявлення щодо історії української мови та писемності.

Головна мета  конкурсу — популяризація української мови серед дітей та підлітків. Педагоги  переконаються, що їхні учні знають набагато більше, ніж передбачає шкільна програма.

День української писемності та мови — щорічно святкується 9 листопада. Встановлене свято було на честь Нестора літописця, послідовника Кирила і Мефодія. Саме його вважають “батьком українського письма”.

Та ми не будемо довго вдаватись в історію, яку й так всі знають. Наразі, ми живемо в історичні часи й маємо як ніколи раніше турбуватись про сьогодення. У тому числі, й про нашу мову. Тож ми вирішили зробити добірку корисної інформації про те, як вдосконалювати свої знання і де черпати натхнення. А також, підкріпили це все найгарнішими висловами про мову.

Як святкують день писемності та мови в Україні?

Щорічно проводять тематичні заходи, читання віршів, літературні вечори. Кожного року по радіо лунає традиційний диктант, у якому можуть взяти участь усі охочі — навіть за межами України.

Також, до Дня писемності та мови проводиться Всеукраїнський конкурс ім. Петра Яцика. Позмагатись у своїх знаннях української мови можуть навіть іноземці!

Як ще можна перевірити та покращити свої знання мови?

Рекомендуємо український ресурс: Мова — ДНК нації (ukr-mova.in.ua)
Там є різноманітні вправи, диктанти, правила, словники. Також вбудована функція перевірки свого тексту на наявність помилок та русизмів. А із “суржиком” борються за допомогою яскравих та цікавих малюнків із простими поясненнями.

Які книжки читати для вдосконалення своєї мови?

1. “Гарна мова — одним словом: словник вишуканої української мови” (2015, Тарас Береза)

Автор опрацював найдавніші твори української мови, відібрав із них найцікавіші уживані раніше слова. Та своєю працею доводить, що ми втратили велику частину цікавих виразів і слів. Безперечно, це найцікавіший гід по історії української мови й літератури.

2. “100 експрес-уроків української” (2016, Олександр Авраменко)

Відомий український радіоведучий та борець за популяризацію української мови — розробив ці вправи спеціально для нас. Тих, хто вчиться позбуватись неправильних слів в українській мові й найкраще запам’ятовує інформацію при виконанні практичних завдань.

3. “Мова чудова” (2016, Ольга Уліщенко)

Найкращий варіант для дітей, адже книжка написана жвавою мовою. Вміє зацікавити головними героями творів та допомагає легко засвоїти матеріал.

4. “Українська легко! (інфографіка)” (2016, Наталія Клименко)

Книжка про того самого Лепетуна — головного героя сайту Мова — ДНК нації. Ми вже згадували про цей ресурс вище. А книжка також складається у більшості з ілюстрації та стислих правил. Чудовий подарунок тому, хто хоче зробити свою мову чистішою.

5. “Говорим и читаем по-украински” (2015, Світлана Лукач)

Книжка, яку потрібно було створити вже давно! Довідник для російськомовних людей, які хочуть вивчити українську і не знають з чого почати. Окрім зрозумілої теорії, розподіленої на тематичні блоки, є вправи для закріплення матеріалу.

Вислови відомих людей про значення мови:

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Ф. Вольтер).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Шафраник).

Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й. Г. Гердер).

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистити себе (О. Пахльовська).

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (М. Рильський).

Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франко).

Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати (М. Рильський).

… Поки живе мова – житиме й народ, як і національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань (І. Огієнко‎).

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом (А. Мокренко).

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (В. Захарченко).

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько).

Мова – це місто, для побудови якого кожна людська істота принесла камінь (Р. В. Емерсон).

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування (П. Мирний)

Від слова до слова людина іноді йде все життя (Станіслав Єжи Лєц).

Гарна мова надає пристойну форму навіть дурним думкам (Вільгельм Швебель).

Ми вважаємо, що кожен українець повинен вміти розмовляти рідною мовою. Підтримуєте?

Джерело

ЦІКАВЕ Старовинні українські приказки, які варто знати

У наш час найактуальнішим питанням є проблема стосунків батьків з дітьми. Ця проблема є найдзвичайно складною, тому що стосунки батьків з дітьми вкрай зіпсовані, батьки не розуміють дітей (думаючи про, те що хлопці і дівчата надто безвідповідальні, та ставлять до всього легковажно), а діти – батьків (гіперопіка). Хто розумніший, діти чи батьки? Уже тисячі років людство шукає
відповідь на це запитання. Та сьогодні ми спробували знайти відповідь на це питання.Учні 9 класу поміряли сили з батьками у
конкурсно-розважальній програмі '' Хто кого?'' Із задоволенням, сміхом, азартом проходили раунди ''Розумники'', ''Крокодил'', ''Хто я'', ''Перший- шостий'', ''Хто більше''.Милували своїм співом Д.Бойко і Савіна Л. Прекрасними ведучими були Лужна К. і Голова О. Підсумовуючи наш захід , Фесенко К. і Пудак А. прочитали поезію ''Батьки і діти'' І на останок лунала пісня ''Родина'.І наше справедливе журі визнало,що досвід бере своє.І команда наших шанованих мам ( Коваль Л.А., Алєксєєва Т.С., Поципуха А.М., ФесенкоЛ.А., Бойко А.О., Карнаух А.М.) перемогла ще недосвідчених своїх дітей( Карнаух О., Поципуха В.,Алєксєєва А.,Федорченко К.,Комар І.,Нівакшонов М.) з рахунком 35: 30.Будьте мудрими!
Пам’ятайте, що дитина
є маленьким дзеркальцем Вашої родини.
І хай в цьому дзеркалі люди бачать
тільки красу, добро, щастя ,
любов та злагоду

Більше фото

Завжди приємно за свою роботу отримувати певну винагороду.У цьому році учні нашої школи Карнаух Олена, Лоскот Євгеній під керівництвом учителя української мови та літератури Зуєвої Л.О. взяли участь у конкурсі есе ''Я європеєць''. Як результат - І районне та обласне місця. І була приємною несподіванкою подорож до м.Київ, організована народним депутатом України О.С.Пономарьовим.
Учні нашої школи Карнаух Олена, Лоскот Євгеній та Азовської ЗОШ Канюка В. та вчитель Зуєва Л.О. із задоволенням подорожували до Києва. За мандрівкою приховується щось більше,ніж зміна твого місце перебування . Це нові місця, відкриття,знайомства, інформація. Відмовлятися від можливості поїхати в мандри - це однаково, що обмежувати себе в певних емоція. Тому поїздка в Київ була короткою,але захоплюючою. Одним із чаруючих моментів для нас було відвідування Верховної Ради. Саме там відчуваєш важливість цього місця і його історії. Пізнавальною була екскурсія і містом. Цікавою була розповідь екскурсовода про визначні місця міста: Золоті ворота , Хрещатик -, Володимирський собор. Різноманіття та контраст київських споруд вражає! Саме в Києві можна знайти будівлі різних епох, починаючи з княжих часів та закінчуючи ультрасучасними спорудами. Варто відмітити й стилістичну багатоманітність споруд Києва: давньоруська архітектура, класицизм, модерн, хай-тек – всього не перелічити! З-поміж забудови київських кварталів, як і багато століть тому, здіймаються у височінь величні храми й монастирі. Сяючі золоті бані на синьому тлі небес являють дійсно вражаюче та незабутнє видовище.
У Києві є безліч пам'ятників: старовинних та сучасних, гармонійних та відверто недолугих, присвячених важливим, навіть трагічним, подіям і, навпаки – жартівливих. Є величні монументи – частини меморіальних комплексів, а також маленькі паркові скульптури.
Пам'ятники Києва втілюють історію краю, розповідають про людей чи події, які впливали на долю міста, просто прикрашають його. Не залишають байдужими визначні місця Києва. Його вулиці і площі, золотоверхі собори розповідають свої історії, архітектурні шедеври змушують зупинятися в замилуванні, численні парки запрошують до відпочинку, закохують у себе подорожуючих

Більше фото

Трійця: три найважливіші прикмети, три найголовніші символи і три найсвятіші речі

Коли та як святкують Трійцю українці з діда-прадіда та що цей день означає для кожного 

з нас. Традиції, заборони, розваги Зелених свят

Ми відраховуємо 50 днів від Великодня і маємо П’ятидесятницю - великий день для вірян, 

одне з 12 найбільших церковних свят, - Трійцю. Кожен може долучитися до нього букетиком

 свіжої, майже літньої, зелені - м’ятою, чебрецем, любистком, мелісою, матіолою - 

освяченими цього дня в церкві, або просто молитвами до відкритих небес з проханням, щоб 

Господь зіслав на нас благодать Святого Духа.

Бо цього дня, як пишеться у святих книгах, з небес на апостолів – простих 12 рибалок, учнів

 Христа, які разом з Матір’ю Божою були у світлиці будинку на Сіонській горі, - зійшли 

вогненні язики Святого Духа, і апостоли заговорили різними мовами, щоб надалі йти до 

народів і проповідувати християнство.

Ісус говорив про Святий Дух під час свого Вознесіння, а віднині Святий Дух зійшов на 

апостолів і вони могли іти в люди і проповідувати християнство, розповідати про вічне 

життя, нести ідеї світла і добра. Так з’явилися, за церковними легендами, мови, і з’явилися 

вони во ім’я цих святих ідей.

Багато того дня прийняли хрещення. Першим християнським храмом став той самий 

будинок на горі Сіон - нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі. 

  

Трійця завжди припадає на неділю і є перехідним святом, у низці православних церковних

 свят вона завершує весняний цикл свят, через тиждень після неї починається Петрів піст.

Цього року Трійця припадає на 27 травня. Держава у свою чергу також долучилася до

 християнських урочистостей і влаштувала офіційний вихідний, який цього року припадає

 на 28 травня - День Святого Духа. 

Бог любить Трійцю

Число 3 у християнстві має дуже велике значення. Власне свято Трійці стверджує й оспівує

 триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця - Творця Неба і Землі, Бога Сина і Святого Духа.

У Священному Писанні говориться, що ми сповідуємо Трійцю єдиносущну і нероздільну. 

Єдиносущну - це означає, що Отець, Син і Святий Дух - три самостійні Божественні образи,

 володіють всіма Божественними досконалостями, але це не три особливі окремі сутності, 

не три Боги, а Єдиний Бог. Вони мають єдину і нероздільну Божественну суть. 

Дідова субота

Переддень Трійці називали Батьківською, Троїцькою або Дідовою суботою. Це - один з дуже

 особливих поминальних днів року, коли прийнято поминати покійних, прибирати могили 

предків. З їжі залишають на могилках випічку, солодощі і все те, що любив покійний за

 життя. Проте ні в якому разі не можна залишати спиртні напої. Також живим людям не

 рекомендується в цей день вживати алкоголь. У батьківський день потрібно бути тверезим.

Зранку, ще перед відвідуванням церкви, було прийнято снідати усією родиною. Готувалася 

обов'язково яєчня: всі яйця перемішувалися і готувалися в одному великому банячку. А ще в 

цей день варили зелені борщі, юшки, пекли пироги, варили вареники, киселі, узвари.

Три великі дні

Трійця відзначається три дні - у неділю, понеділок та вівторок. У неділю у православних 

храмах виконується одна з найбільш урочистих служб в році, а після Божественної літургії 

відбувається вечірній молебень у пам’ять про поблажливість Святого Духа на учнів Ісуса.

У понеділок православні віряни відзначають День Святого Духа. 

У давнину у цей день молодь влаштовувала масові гуляння на природі – співали пісні, 

розкладали багаття і ворожили.

Старослов’янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у звичаях ставити на 

Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і лип на подвір’ях, розвішувати на стріхах. 

А в оселях стелити долівки запашними травами, духмяним зіллям заквітчували ікони, вікна, 

стіни.

Прикмети Зелених свят

У ці дні - майже початку літа - природа просто промовляє до людини: мовою комах, пташок,

 природи. Не одне покоління вслухалося в цю мову, і всі ці спостереження вилилися в

 ланцюжок прикмет і вірувань, які передаються з покоління в покоління, а отже, здійснюються.

Дощ на Зелені свята - на гарний врожай грибів.

Зберете трави і квіти в цей день - отримаєте потужний оберіг і ліки від багатьох хвороб. З 

допомогою настоїв і відварів, приготованих з рослин, люди виліковувалися від багатьох недуг.

 А ще виготовляли талісмани і обереги для всіх членів сім'ї. 

Вдале сватання цього дня - на вдалий шлюб: у родини будуть гарні діти, в оселі - гармонія,

 а в серцях - любов один до одного. Напередодні Трійці всі рослини наділяються магічною і 

ілющою силою.Хвороби та всілякі небажані моменти не притягуватимуться, якщо подавати 

щедру милостиню, надавати будь-яку допомогу тим, хто її потребував.

Скатертину, якою застеляли святковий стіл в Трійцю, зберігали з вірою, що вона здатна 

притягувати  заможних женихів чи працьовитих наречених.

Якщо після дощику сонячна погода - значить, у цьому сезоні можна очікувати дуже багатого 

врожаю. Особливо це стосувалося зернових культур, лісових ягід і грибів.

Якщо зранку винести і покришити свіжу випічку на город- можна задобрити духів покійних 

родичів, щоб ті піклувалися про живих у інших світах. 

Заборони на Трійцю

Робити березові віники або мітли.

Працювати у перші дні Зеленого тижня, крім приготування їжі. 

Протягом тижня не рекомендується ходити в ліс (бо там русалки).

Зводити або ремонтувати паркан.

Не треба купатися в річці, бо в ці дні русалки заманюють молодих людей у воду. Переповідають, 

що після того дівчата чи парубки безслідно зникали. 

Семик, Трійця, Зелена неділя, П'ятидесятниця, зішестя Святого Духа – як тільки ми не називаємо

 Зелене свято. І є за що! Початок літа, а отже розквіт і буяння природи, народження 

Християнської церкви та благодать Святого Духа, який у ці дні зійшов на землю і відчути який 

має змогу кожен християнин, - це лише три найголовніші причини, щоб відзначати цей великий

 день. Благодаті Святого Духа кожному!

ПОЛИВАНИЙ ПОНЕДІЛОК – НЕ ПРОСТО ДЕНЬ БЕШКЕТНИКІВ 
 Після Великодня настає найулюбленіший день всієї української молоді – Поливаний понеділок. Вулицями бігають хлопці з пляшками, відрами та іншими підручними засобами, наповненими водою, і шукають "жертву". Біля місцин з фонтанами, озерами, річками та іншими водоймами розгораються справжні баталії, незважаючи на те, що в ці дні частенько буває досить холодно.

Споконвіку вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не тільки один-одного, а й себе теж. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням. Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних нездужань. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт. Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку несподівано обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони, срібні предмети чи півня. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи вроки), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити. Існувало також повір’я, що утопленики або самогубці могли затримувати дощ, тому в посушливі часи їх могили також обливали водою. На Поліссі колись вважали, якщо облити господиньку в цей день, її корова даватиме більше молока. В козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями. З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж за коханого хлопця. Зустрічалися звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння, чи не так :) ). Такий звичай, наприклад, був широко розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак вів дівчину до води і обливав. Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має тільки з нею. Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном "Прийшли мити". Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки. На Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочільний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. Щоправда дехто каже, що волочільний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями. У деяких регіонах існує звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а ті готують для них подарунки. На Поліссі все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх похресників і приносять їм гостинці. Взагалі у різних містах поливаний понеділок святкують по-різному. Переважна більшість молодиків бігають по вулиці, підстерігаючи перехожих. Але у Львові, наприклад, всі бажаючі можуть піти до Шевченківського гаю, де їх навчать народним танцям та українським гаївкам та веснянкам. Ужгородці можуть розтягнути поливаний понеділок на кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім дівчата – хлопців, а далі вже хто як захоче. А ще у деяких селах молодь вдосвіта ходить від домівки до домівки і перевіряє, хто ще досі спить. Ви, напевно, здогадалися, що відбувається далі :) З хлопцями тут суворіше, на них можуть кілька відер вилити, а дівчат шкодують – поприскають кількома краплями.  До речі, в інших народів звичай з обливаннями теж існує або, принаймні, існував. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. В нас, до речі, є схожий звичай: дехто на Поливаний понеділок обливає водою зовнішні кути будинку, щоб очистити дім від усього лихого.    Поливаний понеділок – не просто день бешкетників. Він має своє значення, свій символізм та свої традиції. На жаль, сучасний світ далеко втік від мудрості пращурів і такі речі помалу втрачають своє сакральне значення. Сьогодні це просто весела звичка, яка частенько переходить межі здорового глузду. Але якщо в цей день вам все ж таки не вдасться залишитись сухим, не зліться. Кажуть, сердитися не можна, адже це на здоров’я та на щастя :)

Більше тут: https://willbeua.com/news/polivanii-ponedilok-ne-prosto-den-beshketnikiv_361/
© Все буде Україна

Великдень: чому цей день особливий і як його відзначити. Традиції, повір'я, звичаї, знамення Великодня

Світле Христове Воскресіння - найбільше християнське свято. Як розшифрувати його основний посил та як святкувати

Великдень – це світле небо, усіяне, як говорили наші бабусі, небесними квітами, це кошики з духмяними пасочками і барвисті крашанки, це радісні обличчя і лунке вітання "Христос Воскрес!".

"Воістину воскрес!" - буде чутися звідусіль у відповідь, і незнайомі люди в цю мить стають добрими знайомими і хорошими друзями. Мить єднання, мить відкритих воріт до неба, мить, коли приходить найчіткіше усвідомлення того, що ти на цій землі - людина, подоба Божа, найвище на землі створіння, і що твоє життя - таки вічне, бо це щойно довів Христос, відкривши земній людині ворота до небес. 

Воскресіння Христове - головне церковне свято, найперше з 12 найважливіших свят, особлива врочистість. Цьогоріч воно відзначається 8 квітня і вважається раннім.

 Велика ніч очікування Дива

У народі її щиро вважають чарівною, чудодійною, особливою, і не важливо, наскільки хто посвячений у церковні традиції. Намагаються не спати, щоб не проспати благословення, не вимикають світло, щоб не пропустити Світлу вість. Це - поглиблене очікування великодньої радості. Особливо це відчутно, коли ніч починає набувати перших ознак світанку і навколо храму тісними рядами розміщуються віряни з кошиками, приготовленими до освячення. Це і паски, і писанки, крашанки, ковбаса, шинка, сало, масло, сіль.

У суботу ввечері читаються святі книги, Великодня Служба Божа триває всю ніч, а вже опівночі починається  Свято Христового Воскресіння. Тоді, подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обійдуть під урочисті звуки дзвонів храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом.

І під перший радісний ранковий тропар  "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!" почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята утреня. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священика "Христос Воскрес!" миряни вітатимуться "Воістину Воскрес!", і це вітання буде звучати 40 днів, аж до Вознесіння Христового.

Події Всеношної дуже символічні. Саме на Великдень у перші століття після Різдва Христового приймали Таїнство хрещення і миропомазання, упродовж Світлого тижня лишаючись у білому вбранні, яке символізувало даровану Господом чистоту. Тому, ідучи до церкви, вбираються у світлий одяг, новий, вважаючи, що "Хоч і лихацька сорочка, але на Великдень вона завжди біленька".

Коли сорочка спадає з плечей

Колись бабуся розповідала нам, малим, що на Всеношній правиться так, що аж "сорочка з плечей спадає", маючи на увазі особливу врочистість і піднесення. За відчуттями це так і є - Великодня ніч особлива, настрій від неї передати неможливо. Тому кожен мирянин у суботу, заздалегідь зібравши великодній кошик, іде до Божого храму. Дехто - на світанку, це також не нівелюватиме велич свята, головне - іти усвідомлено, розуміючи суть свята, своєї ролі в ньому, таїнства харчів, які освячуються. Так церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скоромне", себто їсти непісні страви. Щедрий великодній стіл - символ небесної радості та символ вечері Господньої.

Основний посил Великодньої радості читається у Пасхальній проповіді святителя Іоана Золотоустого, яка цієї ночі звучить у кожному храмі: "Воскрес Христос, і пекло знищено… Воскрес Христос, і життя торжествує. Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі". Відтепер для людей відчинені двері Царства небесного, і це - найбільший тріумф людини.

За святковим столом родина збирається, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших. Кожна родина має свої звичаї, які йдуть від діда-прадіда, у кожної родини свої святкові історії. Світлий день Великодня зміцнює їхні корені, занотовує історії для нащадків, об'єднує родину, а відтак - країну. А звичаї - вони в кожного різні, у кожного мають право на життя. "По вірі вашій та й буде вам!" - говориться у церковних літописах.

У що ми віримо святкового ранку

• Почати святковий сніданок цього ранку з освяченого яйця - символу нового життя у Христі.
• Милосердно поділитися з ближніми та тими, хто потребує, частиною освяченого з великоднього кошика, таким чином поділившись не просто їжею, а радістю Воскресіння Христового, надією на життя вічне.
• Дівчата вмиваються водою, у яку кладуть освячені крашанки, щоб бути ще вродливішими, "як та крашанка".
• Господарі дають окраєчок освяченого хліба худобі - на приплід і на здоров"я худоби.
• У гості цього дня не ходять, щоб весь рік родина була разом.
• Жінки снідають стоячи - щоб бути здоровою і моторною.
• Діти влаштовують "змагання крашанок": б'ються ними, стискаючи  у руці - у кого крашанка цілою залишиться, у того "голова мудріша".
• Дівчата дарують крашанку парубку, який сподобався. Можна придумати, як це зробити, або ж просто пригостити. У цьому є певна магія: кажуть, так можна причарувати хлопця, який сподобався.
•  Після сніданку йдуть на цвинтар, щоб сповістити й померлих, що Христос воскрес.
• А під вечір розпочиналися дитячі й молодіжні хороводи з веснянками та гаївками; обмінювалися писанками і крашанками, у яких домінує червоний колір - нагадування про кров Ісуса Христа.

Історія Світлого Воскресіння

У традиціях Великодня переплелися як християнські, так ще й язичницькі звичаї. Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні здавна, адже відомо, що  яйце символізує зародження нового життя. У християнстві яйце - символ Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.  

Паска - круглий хліб, випечений на славу Сонця у язичників, у християн - символ хліба духовного, символ Тіла Христового. "Він Сам Своїм Тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності" - пишуть святі книги. 

Ісус Христос метафорично називає Себе хлібом Божим: "Я хліб життя!»; «Я – хліб, що зійшов з неба»; «Цей же – хліб, що сходить із неба»; «Я – хліб живий, що зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє Тіло, [яке Я віддам] для життя світу!»; «Це є хліб, що зійшов із неба» (Івана 6:33, 35, 41, 50, 51, 58).

 

В Україні святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Ці обидва свята збігалися у часі (у язичників - весна, рівнодення) і мали однакове значення - перемогу життя над смертю. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, деякі звичаї церква адаптувала під християнські, приміром гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. 

Син Божий, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці, й Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом - янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці  прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сповістив їм про Воскресіння Господнє.

Напевне, ще з язичництва прийшов до нас звичай поливаних понеділка і вівторка. У понеділок хлопці обливають водою дівчат, накликаючи жаданий дощ на ниви, або ж беруть відкуп тими ж крашанками та писанками. У вівторок дівчата “зводять порахунки” з хлопцями. І також отримують жартівливий відкуп.

 

Великодні прикмети, повір’я

• Якщо на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня - льон.
• Якщо на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
• Якщо на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
• На Великдень перший раз закує зозуля.
• Де вовк на Великдень зачує дзвони, то там буде цілий рік крутитися.

Усе-таки яйце за курку старше! Великодні примовки:

• Їж Ковбаску, поки Паска.
• А яйце від курки старше, бо воно свячене.
• На Великдень обійдемося і без гречаної паски.
• Такий вдатний ґазда, що й кури крашанками несуться.
• Рохкай, пацю, рохкай, іще не Великдень.
• На Великдень: кожна дівка – маківочка, кожен хлопець – голубочок.
• Не щодня Великдень.

Господи, яка краса навколо!

Напевне, кожному великоднього ранку хочеться сказати це разом з "Христос воскрес!".  Світанки Великодня описані в безлічі книжок, зображені на безлічі картин, бо вони справді неймовірні. Сонце - не важливо, чи небо безхмарне, чи захмарене - настільки грайливе, робить такі квітучі витинанки, що хоч-не-хоч, а віритися в те, що небо для тебе точно відкрите. Дай Боже, дочекатися наступного Великодня! 

Христос воскрес!

Воістину воскрес!