Кожен народ має свої знакові постаті. Для Англії – це Байрон, для Німеччини – це Гете, для Польщі – Міцкевич, для Росії – Пушкін, для України – Шевченко. Кожна епоха має своє уявлення про Тараса Шевченка, формує і сприймає його образ. На цьому шляху його називали поетом національним і тут же відступали назад - робили поетом "мужицьким", селянським. Його заганяли під найрізноманітніші стандарти, його намагалися причесати кожен своїм гребінцем, а він все ж залишається
Тарасом Шевченком - світочем української культури, поетом - символом України.
Нині Шевченків «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!» Його вчили напам’ять. Політв’язні царату, дисиденти, шістдесятники. Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях. Попри час, Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча. «Без Нього… хто знає, що було б з нами!», - зазначає Богдан Лепкий.
Цікаве про Шевченка
Невеличкий пізнавальний тест про життя і творчість великого Кобзаря.
У 2013 році учні нашої школи взяли участь в обласному конкурсі навчальних проектів з української літератури " 200 років від Дня народження Т.Г.Шевченка"
Під віще слово "Заповіту"
Немає коментарів:
Дописати коментар