Тарас Шевченко завжди присутній в українському просторі. Кожне покоління засобами поетичного, образотворчого та прикладного мистецтва фіксувало своє бачення його доробку, розуміння значення його постаті, перебувало, так би мовити, у пошуках свого Шевченка. Доторкнулася до струн Шевченкових рядків і сучасна молодь. І ми , учні 8 класу, намагалися доторкнутися до  музики душі Шевченка. 

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія. Шевченко, як явище велике і вічне, - невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка…