Павло Дворський "Рідна мова"

З Днем рідної мови!

Сьогодні на Землі налічується близько 6 тисяч мов — самобутніх, унікальних, неповторних. Половина з них знаходиться на межі зникнення. Щоб уберегти мови від вимирання, за пропозицією держав-членів ЮНЕСКО було проголошеноМіжнародний день рідної мови, який вперше відсвяткували 21 лютого2000 року в Парижі. 

А як же з’явилася така сила-силенна різноманітних мов? Існує цікава біблійна легенда.

«Понад чотири тисячі років тому всі люди жили в Месопотамії, тобто в басейні річок Тигра і Євфрата, і розмовляли однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже родючою, то люди жили багато. Від цього вони сильно загордилися і вирішили побудувати вежу до самого неба.

Вежа все росла і росла у висоту. Нарешті Бог розгнівався на пихатих людей і покарав їх: раптом усі почали розмовляти різними мовами.Від цього гордівники перестали розуміти один одного і, покидавши свої знаряддя, припинили будівництво вежі, а потім розійшлися в різні боки Землі. Так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися всі мови, назвали Вавилоном.»

Люди говорять різними мовами. Їх нараховується приблизно 6 тисяч. На жаль, філологи попереджають, в XXI столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. А це страшенна втрата для людства, бо кожна мова- це геніальний прояв людського духу, унікальне бачення нашого світу. Справа в тому, що 95% тих шести тисяч мов охоплюють дуже малу частину  населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства.

Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, автор книги “Мовна смерть” вважає, що мовна різноманітність - це унікальна річ, і втрата кожної мови, збіднює наш світ.

Мовна різноманітність – це еквівалент людської різноманітності.

Людство зазнало такого успіху на цій планеті, завдяки тому, що воно спроможне пристосуватися до найрозмаїтіших обставин. Я думаю, що мова, це  інтелектуальний еквівалент наших  біологічних можливостей. Дуже важливо, щоб наш розум весь час працював, і один шлях, яким можна це здійснити є через  мову – це подивитися, як кожна мова по різному охоплює бачення світу. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо унікальне бачення світу.

21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Себто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

Наталія Бучинська - Мова єднання

Мова — це історія народу.

В ній відбито все його життя:

Склад душі і звичаї, і побут

З давнини й до нашого життя.

Довго ти пригнічувалась, мово, —

Промайнув тернистий довгий шлях,

Доки стала мовою народу,

Що звучить з любов»ю на вустах.

Мово моя рідна, материнська!

Ти співуча, ніжна і близька.

Хай же дух незгасний український

У житті нас завжди зігріва.

Процвітай же, мово калинова,

І тобі не в»янути в віках:

Мелодійна українська мова —

Чарівний, навік коштовний скарб.

***

Мово моя українська —

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня —

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана.

І аж до скону залишена

В серці моїм.

Це моя Україна!

***

Чи живеш біля моря синього,

Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською мовою,

Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків,

Мов «забули за сотні літ»,

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно?

Українською говори!

В. Бондаренко

Пісня про Україну