У кожного педагога  є нагода перевірити знання школярів у мовній царині, зареєструвавши їх для участі в безкоштовному всеукраїнському онлайн-конкурсі «CЛОВО ДО СЛОВА», організованого до Дня української писемності та мови.

Це конкурс для всіх, хто хоче покращити рівень володіння українською мовою. Учні 1–11 класів зможуть вдосконалити навички усного та писемного мовлення, навчаться вдало добирати фразеологізми та сталі вирази, розширять свої уявлення щодо історії української мови та писемності.

Головна мета  конкурсу — популяризація української мови серед дітей та підлітків. Педагоги  переконаються, що їхні учні знають набагато більше, ніж передбачає шкільна програма.

День української писемності та мови — щорічно святкується 9 листопада. Встановлене свято було на честь Нестора літописця, послідовника Кирила і Мефодія. Саме його вважають “батьком українського письма”.

Та ми не будемо довго вдаватись в історію, яку й так всі знають. Наразі, ми живемо в історичні часи й маємо як ніколи раніше турбуватись про сьогодення. У тому числі, й про нашу мову. Тож ми вирішили зробити добірку корисної інформації про те, як вдосконалювати свої знання і де черпати натхнення. А також, підкріпили це все найгарнішими висловами про мову.

Як святкують день писемності та мови в Україні?

Щорічно проводять тематичні заходи, читання віршів, літературні вечори. Кожного року по радіо лунає традиційний диктант, у якому можуть взяти участь усі охочі — навіть за межами України.

Також, до Дня писемності та мови проводиться Всеукраїнський конкурс ім. Петра Яцика. Позмагатись у своїх знаннях української мови можуть навіть іноземці!

Як ще можна перевірити та покращити свої знання мови?

Рекомендуємо український ресурс: Мова — ДНК нації (ukr-mova.in.ua)
Там є різноманітні вправи, диктанти, правила, словники. Також вбудована функція перевірки свого тексту на наявність помилок та русизмів. А із “суржиком” борються за допомогою яскравих та цікавих малюнків із простими поясненнями.

Які книжки читати для вдосконалення своєї мови?

1. “Гарна мова — одним словом: словник вишуканої української мови” (2015, Тарас Береза)

Автор опрацював найдавніші твори української мови, відібрав із них найцікавіші уживані раніше слова. Та своєю працею доводить, що ми втратили велику частину цікавих виразів і слів. Безперечно, це найцікавіший гід по історії української мови й літератури.

2. “100 експрес-уроків української” (2016, Олександр Авраменко)

Відомий український радіоведучий та борець за популяризацію української мови — розробив ці вправи спеціально для нас. Тих, хто вчиться позбуватись неправильних слів в українській мові й найкраще запам’ятовує інформацію при виконанні практичних завдань.

3. “Мова чудова” (2016, Ольга Уліщенко)

Найкращий варіант для дітей, адже книжка написана жвавою мовою. Вміє зацікавити головними героями творів та допомагає легко засвоїти матеріал.

4. “Українська легко! (інфографіка)” (2016, Наталія Клименко)

Книжка про того самого Лепетуна — головного героя сайту Мова — ДНК нації. Ми вже згадували про цей ресурс вище. А книжка також складається у більшості з ілюстрації та стислих правил. Чудовий подарунок тому, хто хоче зробити свою мову чистішою.

5. “Говорим и читаем по-украински” (2015, Світлана Лукач)

Книжка, яку потрібно було створити вже давно! Довідник для російськомовних людей, які хочуть вивчити українську і не знають з чого почати. Окрім зрозумілої теорії, розподіленої на тематичні блоки, є вправи для закріплення матеріалу.

Вислови відомих людей про значення мови:

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Ф. Вольтер).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Шафраник).

Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й. Г. Гердер).

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистити себе (О. Пахльовська).

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (М. Рильський).

Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франко).

Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати (М. Рильський).

… Поки живе мова – житиме й народ, як і національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань (І. Огієнко‎).

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом (А. Мокренко).

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (В. Захарченко).

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько).

Мова – це місто, для побудови якого кожна людська істота принесла камінь (Р. В. Емерсон).

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування (П. Мирний)

Від слова до слова людина іноді йде все життя (Станіслав Єжи Лєц).

Гарна мова надає пристойну форму навіть дурним думкам (Вільгельм Швебель).

Ми вважаємо, що кожен українець повинен вміти розмовляти рідною мовою. Підтримуєте?

Джерело

ЦІКАВЕ Старовинні українські приказки, які варто знати

У наш час найактуальнішим питанням є проблема стосунків батьків з дітьми. Ця проблема є найдзвичайно складною, тому що стосунки батьків з дітьми вкрай зіпсовані, батьки не розуміють дітей (думаючи про, те що хлопці і дівчата надто безвідповідальні, та ставлять до всього легковажно), а діти – батьків (гіперопіка). Хто розумніший, діти чи батьки? Уже тисячі років людство шукає
відповідь на це запитання. Та сьогодні ми спробували знайти відповідь на це питання.Учні 9 класу поміряли сили з батьками у
конкурсно-розважальній програмі '' Хто кого?'' Із задоволенням, сміхом, азартом проходили раунди ''Розумники'', ''Крокодил'', ''Хто я'', ''Перший- шостий'', ''Хто більше''.Милували своїм співом Д.Бойко і Савіна Л. Прекрасними ведучими були Лужна К. і Голова О. Підсумовуючи наш захід , Фесенко К. і Пудак А. прочитали поезію ''Батьки і діти'' І на останок лунала пісня ''Родина'.І наше справедливе журі визнало,що досвід бере своє.І команда наших шанованих мам ( Коваль Л.А., Алєксєєва Т.С., Поципуха А.М., ФесенкоЛ.А., Бойко А.О., Карнаух А.М.) перемогла ще недосвідчених своїх дітей( Карнаух О., Поципуха В.,Алєксєєва А.,Федорченко К.,Комар І.,Нівакшонов М.) з рахунком 35: 30.Будьте мудрими!
Пам’ятайте, що дитина
є маленьким дзеркальцем Вашої родини.
І хай в цьому дзеркалі люди бачать
тільки красу, добро, щастя ,
любов та злагоду

Більше фото

Завжди приємно за свою роботу отримувати певну винагороду.У цьому році учні нашої школи Карнаух Олена, Лоскот Євгеній під керівництвом учителя української мови та літератури Зуєвої Л.О. взяли участь у конкурсі есе ''Я європеєць''. Як результат - І районне та обласне місця. І була приємною несподіванкою подорож до м.Київ, організована народним депутатом України О.С.Пономарьовим.
Учні нашої школи Карнаух Олена, Лоскот Євгеній та Азовської ЗОШ Канюка В. та вчитель Зуєва Л.О. із задоволенням подорожували до Києва. За мандрівкою приховується щось більше,ніж зміна твого місце перебування . Це нові місця, відкриття,знайомства, інформація. Відмовлятися від можливості поїхати в мандри - це однаково, що обмежувати себе в певних емоція. Тому поїздка в Київ була короткою,але захоплюючою. Одним із чаруючих моментів для нас було відвідування Верховної Ради. Саме там відчуваєш важливість цього місця і його історії. Пізнавальною була екскурсія і містом. Цікавою була розповідь екскурсовода про визначні місця міста: Золоті ворота , Хрещатик -, Володимирський собор. Різноманіття та контраст київських споруд вражає! Саме в Києві можна знайти будівлі різних епох, починаючи з княжих часів та закінчуючи ультрасучасними спорудами. Варто відмітити й стилістичну багатоманітність споруд Києва: давньоруська архітектура, класицизм, модерн, хай-тек – всього не перелічити! З-поміж забудови київських кварталів, як і багато століть тому, здіймаються у височінь величні храми й монастирі. Сяючі золоті бані на синьому тлі небес являють дійсно вражаюче та незабутнє видовище.
У Києві є безліч пам'ятників: старовинних та сучасних, гармонійних та відверто недолугих, присвячених важливим, навіть трагічним, подіям і, навпаки – жартівливих. Є величні монументи – частини меморіальних комплексів, а також маленькі паркові скульптури.
Пам'ятники Києва втілюють історію краю, розповідають про людей чи події, які впливали на долю міста, просто прикрашають його. Не залишають байдужими визначні місця Києва. Його вулиці і площі, золотоверхі собори розповідають свої історії, архітектурні шедеври змушують зупинятися в замилуванні, численні парки запрошують до відпочинку, закохують у себе подорожуючих

Більше фото

Трійця: три найважливіші прикмети, три найголовніші символи і три найсвятіші речі

Коли та як святкують Трійцю українці з діда-прадіда та що цей день означає для кожного 

з нас. Традиції, заборони, розваги Зелених свят

Ми відраховуємо 50 днів від Великодня і маємо П’ятидесятницю - великий день для вірян, 

одне з 12 найбільших церковних свят, - Трійцю. Кожен може долучитися до нього букетиком

 свіжої, майже літньої, зелені - м’ятою, чебрецем, любистком, мелісою, матіолою - 

освяченими цього дня в церкві, або просто молитвами до відкритих небес з проханням, щоб 

Господь зіслав на нас благодать Святого Духа.

Бо цього дня, як пишеться у святих книгах, з небес на апостолів – простих 12 рибалок, учнів

 Христа, які разом з Матір’ю Божою були у світлиці будинку на Сіонській горі, - зійшли 

вогненні язики Святого Духа, і апостоли заговорили різними мовами, щоб надалі йти до 

народів і проповідувати християнство.

Ісус говорив про Святий Дух під час свого Вознесіння, а віднині Святий Дух зійшов на 

апостолів і вони могли іти в люди і проповідувати християнство, розповідати про вічне 

життя, нести ідеї світла і добра. Так з’явилися, за церковними легендами, мови, і з’явилися 

вони во ім’я цих святих ідей.

Багато того дня прийняли хрещення. Першим християнським храмом став той самий 

будинок на горі Сіон - нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі. 

  

Трійця завжди припадає на неділю і є перехідним святом, у низці православних церковних

 свят вона завершує весняний цикл свят, через тиждень після неї починається Петрів піст.

Цього року Трійця припадає на 27 травня. Держава у свою чергу також долучилася до

 християнських урочистостей і влаштувала офіційний вихідний, який цього року припадає

 на 28 травня - День Святого Духа. 

Бог любить Трійцю

Число 3 у християнстві має дуже велике значення. Власне свято Трійці стверджує й оспівує

 триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця - Творця Неба і Землі, Бога Сина і Святого Духа.

У Священному Писанні говориться, що ми сповідуємо Трійцю єдиносущну і нероздільну. 

Єдиносущну - це означає, що Отець, Син і Святий Дух - три самостійні Божественні образи,

 володіють всіма Божественними досконалостями, але це не три особливі окремі сутності, 

не три Боги, а Єдиний Бог. Вони мають єдину і нероздільну Божественну суть. 

Дідова субота

Переддень Трійці називали Батьківською, Троїцькою або Дідовою суботою. Це - один з дуже

 особливих поминальних днів року, коли прийнято поминати покійних, прибирати могили 

предків. З їжі залишають на могилках випічку, солодощі і все те, що любив покійний за

 життя. Проте ні в якому разі не можна залишати спиртні напої. Також живим людям не

 рекомендується в цей день вживати алкоголь. У батьківський день потрібно бути тверезим.

Зранку, ще перед відвідуванням церкви, було прийнято снідати усією родиною. Готувалася 

обов'язково яєчня: всі яйця перемішувалися і готувалися в одному великому банячку. А ще в 

цей день варили зелені борщі, юшки, пекли пироги, варили вареники, киселі, узвари.

Три великі дні

Трійця відзначається три дні - у неділю, понеділок та вівторок. У неділю у православних 

храмах виконується одна з найбільш урочистих служб в році, а після Божественної літургії 

відбувається вечірній молебень у пам’ять про поблажливість Святого Духа на учнів Ісуса.

У понеділок православні віряни відзначають День Святого Духа. 

У давнину у цей день молодь влаштовувала масові гуляння на природі – співали пісні, 

розкладали багаття і ворожили.

Старослов’янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у звичаях ставити на 

Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і лип на подвір’ях, розвішувати на стріхах. 

А в оселях стелити долівки запашними травами, духмяним зіллям заквітчували ікони, вікна, 

стіни.

Прикмети Зелених свят

У ці дні - майже початку літа - природа просто промовляє до людини: мовою комах, пташок,

 природи. Не одне покоління вслухалося в цю мову, і всі ці спостереження вилилися в

 ланцюжок прикмет і вірувань, які передаються з покоління в покоління, а отже, здійснюються.

Дощ на Зелені свята - на гарний врожай грибів.

Зберете трави і квіти в цей день - отримаєте потужний оберіг і ліки від багатьох хвороб. З 

допомогою настоїв і відварів, приготованих з рослин, люди виліковувалися від багатьох недуг.

 А ще виготовляли талісмани і обереги для всіх членів сім'ї. 

Вдале сватання цього дня - на вдалий шлюб: у родини будуть гарні діти, в оселі - гармонія,

 а в серцях - любов один до одного. Напередодні Трійці всі рослини наділяються магічною і 

ілющою силою.Хвороби та всілякі небажані моменти не притягуватимуться, якщо подавати 

щедру милостиню, надавати будь-яку допомогу тим, хто її потребував.

Скатертину, якою застеляли святковий стіл в Трійцю, зберігали з вірою, що вона здатна 

притягувати  заможних женихів чи працьовитих наречених.

Якщо після дощику сонячна погода - значить, у цьому сезоні можна очікувати дуже багатого 

врожаю. Особливо це стосувалося зернових культур, лісових ягід і грибів.

Якщо зранку винести і покришити свіжу випічку на город- можна задобрити духів покійних 

родичів, щоб ті піклувалися про живих у інших світах. 

Заборони на Трійцю

Робити березові віники або мітли.

Працювати у перші дні Зеленого тижня, крім приготування їжі. 

Протягом тижня не рекомендується ходити в ліс (бо там русалки).

Зводити або ремонтувати паркан.

Не треба купатися в річці, бо в ці дні русалки заманюють молодих людей у воду. Переповідають, 

що після того дівчата чи парубки безслідно зникали. 

Семик, Трійця, Зелена неділя, П'ятидесятниця, зішестя Святого Духа – як тільки ми не називаємо

 Зелене свято. І є за що! Початок літа, а отже розквіт і буяння природи, народження 

Християнської церкви та благодать Святого Духа, який у ці дні зійшов на землю і відчути який 

має змогу кожен християнин, - це лише три найголовніші причини, щоб відзначати цей великий

 день. Благодаті Святого Духа кожному!

ПОЛИВАНИЙ ПОНЕДІЛОК – НЕ ПРОСТО ДЕНЬ БЕШКЕТНИКІВ 
 Після Великодня настає найулюбленіший день всієї української молоді – Поливаний понеділок. Вулицями бігають хлопці з пляшками, відрами та іншими підручними засобами, наповненими водою, і шукають "жертву". Біля місцин з фонтанами, озерами, річками та іншими водоймами розгораються справжні баталії, незважаючи на те, що в ці дні частенько буває досить холодно.

Споконвіку вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не тільки один-одного, а й себе теж. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням. Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних нездужань. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт. Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку несподівано обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони, срібні предмети чи півня. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи вроки), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити. Існувало також повір’я, що утопленики або самогубці могли затримувати дощ, тому в посушливі часи їх могили також обливали водою. На Поліссі колись вважали, якщо облити господиньку в цей день, її корова даватиме більше молока. В козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями. З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж за коханого хлопця. Зустрічалися звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння, чи не так :) ). Такий звичай, наприклад, був широко розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак вів дівчину до води і обливав. Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має тільки з нею. Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном "Прийшли мити". Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки. На Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочільний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. Щоправда дехто каже, що волочільний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями. У деяких регіонах існує звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а ті готують для них подарунки. На Поліссі все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх похресників і приносять їм гостинці. Взагалі у різних містах поливаний понеділок святкують по-різному. Переважна більшість молодиків бігають по вулиці, підстерігаючи перехожих. Але у Львові, наприклад, всі бажаючі можуть піти до Шевченківського гаю, де їх навчать народним танцям та українським гаївкам та веснянкам. Ужгородці можуть розтягнути поливаний понеділок на кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім дівчата – хлопців, а далі вже хто як захоче. А ще у деяких селах молодь вдосвіта ходить від домівки до домівки і перевіряє, хто ще досі спить. Ви, напевно, здогадалися, що відбувається далі :) З хлопцями тут суворіше, на них можуть кілька відер вилити, а дівчат шкодують – поприскають кількома краплями.  До речі, в інших народів звичай з обливаннями теж існує або, принаймні, існував. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. В нас, до речі, є схожий звичай: дехто на Поливаний понеділок обливає водою зовнішні кути будинку, щоб очистити дім від усього лихого.    Поливаний понеділок – не просто день бешкетників. Він має своє значення, свій символізм та свої традиції. На жаль, сучасний світ далеко втік від мудрості пращурів і такі речі помалу втрачають своє сакральне значення. Сьогодні це просто весела звичка, яка частенько переходить межі здорового глузду. Але якщо в цей день вам все ж таки не вдасться залишитись сухим, не зліться. Кажуть, сердитися не можна, адже це на здоров’я та на щастя :)

Більше тут: https://willbeua.com/news/polivanii-ponedilok-ne-prosto-den-beshketnikiv_361/
© Все буде Україна

Великдень: чому цей день особливий і як його відзначити. Традиції, повір'я, звичаї, знамення Великодня

Світле Христове Воскресіння - найбільше християнське свято. Як розшифрувати його основний посил та як святкувати

Великдень – це світле небо, усіяне, як говорили наші бабусі, небесними квітами, це кошики з духмяними пасочками і барвисті крашанки, це радісні обличчя і лунке вітання "Христос Воскрес!".

"Воістину воскрес!" - буде чутися звідусіль у відповідь, і незнайомі люди в цю мить стають добрими знайомими і хорошими друзями. Мить єднання, мить відкритих воріт до неба, мить, коли приходить найчіткіше усвідомлення того, що ти на цій землі - людина, подоба Божа, найвище на землі створіння, і що твоє життя - таки вічне, бо це щойно довів Христос, відкривши земній людині ворота до небес. 

Воскресіння Христове - головне церковне свято, найперше з 12 найважливіших свят, особлива врочистість. Цьогоріч воно відзначається 8 квітня і вважається раннім.

 Велика ніч очікування Дива

У народі її щиро вважають чарівною, чудодійною, особливою, і не важливо, наскільки хто посвячений у церковні традиції. Намагаються не спати, щоб не проспати благословення, не вимикають світло, щоб не пропустити Світлу вість. Це - поглиблене очікування великодньої радості. Особливо це відчутно, коли ніч починає набувати перших ознак світанку і навколо храму тісними рядами розміщуються віряни з кошиками, приготовленими до освячення. Це і паски, і писанки, крашанки, ковбаса, шинка, сало, масло, сіль.

У суботу ввечері читаються святі книги, Великодня Служба Божа триває всю ніч, а вже опівночі починається  Свято Христового Воскресіння. Тоді, подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обійдуть під урочисті звуки дзвонів храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом.

І під перший радісний ранковий тропар  "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!" почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята утреня. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священика "Христос Воскрес!" миряни вітатимуться "Воістину Воскрес!", і це вітання буде звучати 40 днів, аж до Вознесіння Христового.

Події Всеношної дуже символічні. Саме на Великдень у перші століття після Різдва Христового приймали Таїнство хрещення і миропомазання, упродовж Світлого тижня лишаючись у білому вбранні, яке символізувало даровану Господом чистоту. Тому, ідучи до церкви, вбираються у світлий одяг, новий, вважаючи, що "Хоч і лихацька сорочка, але на Великдень вона завжди біленька".

Коли сорочка спадає з плечей

Колись бабуся розповідала нам, малим, що на Всеношній правиться так, що аж "сорочка з плечей спадає", маючи на увазі особливу врочистість і піднесення. За відчуттями це так і є - Великодня ніч особлива, настрій від неї передати неможливо. Тому кожен мирянин у суботу, заздалегідь зібравши великодній кошик, іде до Божого храму. Дехто - на світанку, це також не нівелюватиме велич свята, головне - іти усвідомлено, розуміючи суть свята, своєї ролі в ньому, таїнства харчів, які освячуються. Так церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скоромне", себто їсти непісні страви. Щедрий великодній стіл - символ небесної радості та символ вечері Господньої.

Основний посил Великодньої радості читається у Пасхальній проповіді святителя Іоана Золотоустого, яка цієї ночі звучить у кожному храмі: "Воскрес Христос, і пекло знищено… Воскрес Христос, і життя торжествує. Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі". Відтепер для людей відчинені двері Царства небесного, і це - найбільший тріумф людини.

За святковим столом родина збирається, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших. Кожна родина має свої звичаї, які йдуть від діда-прадіда, у кожної родини свої святкові історії. Світлий день Великодня зміцнює їхні корені, занотовує історії для нащадків, об'єднує родину, а відтак - країну. А звичаї - вони в кожного різні, у кожного мають право на життя. "По вірі вашій та й буде вам!" - говориться у церковних літописах.

У що ми віримо святкового ранку

• Почати святковий сніданок цього ранку з освяченого яйця - символу нового життя у Христі.
• Милосердно поділитися з ближніми та тими, хто потребує, частиною освяченого з великоднього кошика, таким чином поділившись не просто їжею, а радістю Воскресіння Христового, надією на життя вічне.
• Дівчата вмиваються водою, у яку кладуть освячені крашанки, щоб бути ще вродливішими, "як та крашанка".
• Господарі дають окраєчок освяченого хліба худобі - на приплід і на здоров"я худоби.
• У гості цього дня не ходять, щоб весь рік родина була разом.
• Жінки снідають стоячи - щоб бути здоровою і моторною.
• Діти влаштовують "змагання крашанок": б'ються ними, стискаючи  у руці - у кого крашанка цілою залишиться, у того "голова мудріша".
• Дівчата дарують крашанку парубку, який сподобався. Можна придумати, як це зробити, або ж просто пригостити. У цьому є певна магія: кажуть, так можна причарувати хлопця, який сподобався.
•  Після сніданку йдуть на цвинтар, щоб сповістити й померлих, що Христос воскрес.
• А під вечір розпочиналися дитячі й молодіжні хороводи з веснянками та гаївками; обмінювалися писанками і крашанками, у яких домінує червоний колір - нагадування про кров Ісуса Христа.

Історія Світлого Воскресіння

У традиціях Великодня переплелися як християнські, так ще й язичницькі звичаї. Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні здавна, адже відомо, що  яйце символізує зародження нового життя. У християнстві яйце - символ Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.  

Паска - круглий хліб, випечений на славу Сонця у язичників, у християн - символ хліба духовного, символ Тіла Христового. "Він Сам Своїм Тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності" - пишуть святі книги. 

Ісус Христос метафорично називає Себе хлібом Божим: "Я хліб життя!»; «Я – хліб, що зійшов з неба»; «Цей же – хліб, що сходить із неба»; «Я – хліб живий, що зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє Тіло, [яке Я віддам] для життя світу!»; «Це є хліб, що зійшов із неба» (Івана 6:33, 35, 41, 50, 51, 58).

 

В Україні святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Ці обидва свята збігалися у часі (у язичників - весна, рівнодення) і мали однакове значення - перемогу життя над смертю. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, деякі звичаї церква адаптувала під християнські, приміром гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. 

Син Божий, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці, й Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом - янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці  прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сповістив їм про Воскресіння Господнє.

Напевне, ще з язичництва прийшов до нас звичай поливаних понеділка і вівторка. У понеділок хлопці обливають водою дівчат, накликаючи жаданий дощ на ниви, або ж беруть відкуп тими ж крашанками та писанками. У вівторок дівчата “зводять порахунки” з хлопцями. І також отримують жартівливий відкуп.

 

Великодні прикмети, повір’я

• Якщо на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня - льон.
• Якщо на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
• Якщо на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
• На Великдень перший раз закує зозуля.
• Де вовк на Великдень зачує дзвони, то там буде цілий рік крутитися.

Усе-таки яйце за курку старше! Великодні примовки:

• Їж Ковбаску, поки Паска.
• А яйце від курки старше, бо воно свячене.
• На Великдень обійдемося і без гречаної паски.
• Такий вдатний ґазда, що й кури крашанками несуться.
• Рохкай, пацю, рохкай, іще не Великдень.
• На Великдень: кожна дівка – маківочка, кожен хлопець – голубочок.
• Не щодня Великдень.

Господи, яка краса навколо!

Напевне, кожному великоднього ранку хочеться сказати це разом з "Христос воскрес!".  Світанки Великодня описані в безлічі книжок, зображені на безлічі картин, бо вони справді неймовірні. Сонце - не важливо, чи небо безхмарне, чи захмарене - настільки грайливе, робить такі квітучі витинанки, що хоч-не-хоч, а віритися в те, що небо для тебе точно відкрите. Дай Боже, дочекатися наступного Великодня! 

Христос воскрес!

Воістину воскрес!